Рутенія. Анімована абетка Василя ЧебаникаКнижковий Арсенал

Рутенія. Анімована абетка Василя Чебаника

Організатор: Дмитро Лісенбарт

Ми часто не замислюємося над шрифтовим середовищем, яке нас оточує. Хіба коли опиняємося в іншій країні з хоч трохи відмінною культурою, звертаємо увагу на написи, манеру накреслення літер, знаходимо щось незвичайне в написанні. На рівні шрифтової звички українську мову колись інтегрували в єдину систему — так намагалися скласти всі пазли в конструкції Російської імперії.

Адже оригінальна українська абетка до 1710 року, тобто до введення «гражданського шрифту» внаслідок реформи Петра І, мала іншу форму літер елегантнішу та виразнішу. «Гражданський шрифт», що ми ним послуговуємося й зараз, створений на основі голландської антикви і є таким собі спрощеним «гібридом» латинки та кирилиці.

Відомий український каліграф та книжковий графік Василь Чебаник поставив собі за мету повернути графіку літер до справжньої допетровської кирилиці, віднайшовши в архівах українську абетку, на основі якої створив сучасний шрифт «Рутенія».

У ньому відчувається вишуканість українського бароко, мелодійність, широкі простори степів і полів, багатство природи, фонетика і лексичне різнобарв’я української мови. У літерах цього шрифту − продуманість, логіка, цілісність, легкість і ґрунтовність. Водночас «Рутенія» – не цілковита стилізація, цей шрифт справжній, він не грає, адже динаміка породжена потребою культури, а в пластиці, натисканні та розчерках видно руку сучасного художника. Так поєднані минуле і сьогодення.

Абетка відтворена графічно, проте ще має відбутися її повне повернення в публічний простір на вивіски, в документи, офіційні назви. Безвідносно до законодавчої волі, артистична інтерпретація абетки вже відбувається тут і зараз, ніби підтверджуючи думку про чутливість митців до знакових процесів. Так 33 художники, надихнувшись «Рутенією», проілюстрували кожну окрему літеру і потрактували її. Ці трактування виходять за рамки шрифтового мистецтва і показують цілий культурний пласт у комплексі з ілюстрацією: як це здавна було в українському мистецтві. Згадаємо буквиці, заголовні літери в рукописних книгах, які часом мали складний зображувальний елемент, або композиції аркушів «Української абетки» Георгія Нарбута.

На цій виставці літери оживають не лише під пером Василя Чебаника, а поєднуються з образами художників у коротких анімаційних роликах. Усвідомлення цього повертає нас до раціонального переосмислення вжитку «Рутенії», відродження цього шрифту як цілком логічного повернення до власної ідентичності.