Список відтворенняКнижковий Арсенал

Список відтворення

Авторка робіт — Юлія Федорович

Музика — мистецтво, що триває у часі. Музика, а зокрема й пісня, розгортається і сприймається в часі, а значить, вона може керувати ним. А що є час? Він плинний, а музика, певне, — вічна.

Ми проживаємо час. Зоставляємо щось у минулому, прощаємося з кимось, бажаємо чогось тепер, здійснюємо щось зараз, хочемо, аби щось сталося згодом, потім, у майбутньому. Так є. І так буде. Зрештою, майбутнє — це лише проективність, бажаність, тривога, впевненість, передчуття, очікування.

Але щось, що дає нам змогу пам’ятати, пригадувати, залишати щось при собі, у собі, що допомагає долати час, — хіба це не є музикою? Почувши якось композицію, яка згодом стане улюбленою і завжди буде з тобою, чи зможеш її забути? Чи зможеш уже не знати її в майбутньому? Унікальна здатність до відтворення фрагментів минулого у майбутньому, реверсивність перспективи, знов-рефлексивність досвідів — це музика. Але як зрозуміти музику? Як відчути її та як пояснити? Як інтерпретувати, як поділитись з Іншим(и)? Можливість ухопити музику, спіймати момент, засвідчити його, спроектувати, екстраполювати, й відтак — втілити свої емоції в чомусь іншому, відмінному від музики, але так само прекрасному. Особлива магічність і сугестивність музики спонукають до творення і творять образи.

Музика й пісня — це завжди посил, імпульс поклику, сигнал у майбутнє. Побачити, як цей посил може бути відображений візуально, можна на виставці «Список відтворення» графічної дизайнерки та художниці Юлії Федорович.

Юлія створила серію колажів, присвячених українським пісням різних років і стилів. Серед десяти композицій, які візуалізувала авторка, — пісня з нового проекту Сергія Жадана «Лінія Маннергейма», одна з композицій гурту «ДахаБраха», «Червона рута» Володимира Івасюка і навіть дещо з українського свінгу 60-х років. Об’ємні колажі створені з паперу, пінокартону, ниток, а також текстів пісень, які іноді хаотично, а іноді вигадливою логічною змійкою розтікаються по полотну. Тобто саме так, як ми слухаємо і пам’ятаємо пісні — окремими словами, словосполученнями, приспівами і тими кількасекундними митями композиції, які й викликають у нас те відчуття апогею, заради якого ми слухаємо весь трек. Споглядаючи пісні, можна одночасно й слухати їх — для повного занурення в атмосферу бажано взяти з собою телефони зі сканерами QR-кодів та навушники.

YouTube video