«Інститут Деросту»

Тра 08 2019 Published by under

У просторі Малої Галереї Мистецького арсеналу дослідницький колектив METASITU робить спробу уявити, якою може бути інституція з антизростання населення у постіндустріальних містах. Проект «Інститут Деросту» почався у 2015 в Маріуполі з відео-інсталяції #mariupolwillnotdie #itistheworldthatwillend, тоді як на виставці у Малій Галерей проект набуває обрисів тотальної інсталяції.

Колектив METASIТU базує свою роботу на дослідженні, роботі з містами, що скорочуються у населенні, та пропонують стратегії вирішення проблем, які виникають в постіндустріальних містах; наприклад, як працювати з промисловою спадщиною, робочими місцями або зміщенням ринку праці в умовах неоліберального світу.

Інститут Деросту проект, метою якого є створення емансипованих наративів в містах, де населення неухильно скорочується останніми роками. Мета ініціативи полягає в тому, аби оскаржити поняття зростання та припустити, що зростання, зокрема населення необхідне для визначення успішності якості життя людей. Мета полягає в тому, аби впровадити низовий, трансверсивний і горизонтальний підхід у міське планування на подібних територіях.

METASITU прагнуть здійснити структурні зміни у способі сприйняття людей в таких містах. Створення дискурсу, залучення та дослідження навколо поняття деросту в контексті міського планування розробляється такими шляхами:
концептуалізація і організація структур обміну знаннями;
виробництво художніх досліджень в містах на основі різноманітних форматів – публікацій, фільмів, об’єктів, публічних подій, різних видах архівів – про антизростання та колективне планування;
заохочення емансипованих просторових практик для створення нових розповідей про можливе майбутнє міста.

«Ми сподіваємося, що Інститут Деросту призведе до трансформації досвіду як для окремих учасників проекту, так і для колективної пропозиції щодо нових керівних принципів, підходів до протидії існуючій політиці; дії стосовно окремих (нав’язаних) стратегій щодо оцінки управління спадщиною. І насамкінець, у розумінні ландшафтів, що оточують нас і відновлюють наші відносини з територіями, які ми населяємо.»

METASITU дослідницька, міждисциплінарна та соціально-ангажована ініціатива, заснована Лівою Дударевою (нар. 1983) та Едуардо Кассіно (нар. 1986). Колектив узурпує художні ролі, використовуючи мистецтво як стратегію: як платформу для підтримки досліджень, як медіум для залучення різних акторів та як інструмент для встановлення міждисциплінарних зв’язків. Це дозволяє їм нехтувати дискурсами урбанізму та розвивати нові інструменти для розширення прав і можливостей індивідів через їхні зв’язки з територією, кидаючи виклик просторовим гегемоніям влади.

У Малій Галереї Мистецького арсеналу виставка триватиме до 16 червня.
Графік роботи Малої Галереї :
вівторок—неділя, 12:00—20:00
Вхід вільний

 

Коментарі Вимкнено до «Інститут Деросту»

Поптранс. Дистанційне бачення

Бер 11 2019 Published by under

Часто спонтанна та несвідома, несерйозна та іноді провокативна, але візуально приваблива неформальна художня сцена Ужгорода досі не досліджена та не описана історією мистецтва. 

Артгрупа «Поптранс» (популярна трансформація) була створена у 1996 році в Ужгороді як спротив консервативному мистецькому осередку. Учасники групи бажали незалежного висловлювання, а тому у своїй практиці переосмислювали питання свободи творчості та масової культури. У роботах «Поптрансу» поєднуються естетика поп-арту, концептуальний підхід та іронічна рефлексія повсякденності пострадянського контексту Закарпаття. Мистецьке угрупування було засноване художниками Павлом Ковачем, Вадимом Харабаруком, Андрієм Стегурою, Робертом Саллером та Петром Пензлем. Пізніше до складу увійшли Наташа Шевченко та Віктор Покиданець, в той час як Петро Пензель залишив колектив.

У проєкті «Поптранс. Дистанційне бачення. Мистецькі практики Ужгорода 90-х—00-х» у Малій Галереї Мистецького арсеналу представлені колективні й індивідуальні практики основних учасників артгрупи — живопис, тексти, самвидави, відеодокументація виставок та перформансів, а також фотографії з архівів художників. 

Учасники та учасниці виставки: Вадим Харабарук, Роберт Саллер, Павло Ковач старший, Наталія Шевченко, Андрій Стегура, Марсель Онисько та інші. 
Кураторка проєкту: Катерина Тихоненко.

Виставка триватиме до 5 травня 2019 року.

_______________________________________________________________________________________________________________________

У межах проєкту був підготовлений онлайн-збірник «Неформальне мистецтво Ужгорода 90-х». Збірник містить унікальний архівний матеріал, аналітичні статті й інтерв’ю з художниками(цями) групи «Поптранс». Презентація видання відбулася 24 лютого 2021 року на платформі Zoom.

Онлайн-збірник «Неформальне мистецтво Ужгорода 90-х» можна завантажити у форматі PDF або прочитати у нас на сайті (дивіться галерею внизу сторінки). 

Авторки-упорядниці: Катерина Тихоненко, Анастасія Олексій.
Наукове радагування: Оксана Баршинова, Олександр Соловйов. 
Літературне редагування: Дарія Пугач.
Коректура: Дмитро Козак.
Дизайн і верстка: Алла Сорочан.
Фото експозиції: Олександр Попенко. 

Коментарі Вимкнено до Поптранс. Дистанційне бачення

Архітектура. Громада. Час

Січ 28 2019 Published by under

Місто — це арена громадських відносин, які відображають соціальну структуру суспільства. Містяни— це енергія міста, його незамінна складова, яка формує пульс міста, стиль поведінки в ньому. Міська спільнота є важливою дійовою особою з особливим правом голосу у розвитку міста. Але через складне історичне минуле в нашій країні ця одиниця втратила свої повноваження, а можливо й припинила своє існування. Несформоване громадянське суспільство, неготовність висловлювати колективну думку – одна з причин того, що історичне середовище і неповторний образ наших міст зникають на догоду вторинній сучасній архітектурі.
Відсутність архітектурної влади породжує неконтрольовану і строкату різноманітність малих архітектурних форм: облаштовані балкони, утеплені фасади, кіоски тощо. Ці малі архітектурні форми стали символами не лише міської культури, а й, можливо, візитівками сучасного етапу в історії української архітектури.

Виставка «Архітектура. Громада. Час» у Малій Галереї Мистецького арсеналу має на меті показати хаотичний стан будівництва в українських містах.

Проект «Архітектура. Громада. Час» – платформа соціальної активності, що створює простір для діалогу, досліджує феномен будівництва в міському просторі, соціальні зв’язки, історичну та культурну спадщину.

Команда 5.6 magazine підготувала критичний номер журналу «Архітектура.Громада.Час», присвячений стосункам між громадою, забудовниками та архітекторами. 11 номер часопису буде презентовано під час колективної виставки п’ятнадцяти авторів номеру в Малій галереї Мистецького арсеналу. Серед авторів є, як професійні фотографи, так і архітектори, журналісти та дизайнери, які досліджують актуальні проблеми та трансформації міського середовища.

Говорити про сучасне місто надважливо, оскільки в недалекому майбутньому люди житимуть здебільшого в великих містах, але «як», тим більше враховуючи попередні міські нашарування, ще мало хто може уявити. На виставці буде працювати «Дискусійна платформа», де буде розпочато дискурс про те, чи візуальний образ залишає відбиток в архітектурі, чи все ж архітектура формує візуальний образ сучасної України. Детальну програму подій та лекцій буде анонсовано найближчим часом.

Куратор проекту – Олексій Биков

Відкриття виставки – 7 лютого о 18:30

Виставка триватиме у Малій Галереї з 7 до 27 лютого.

Графік роботи Малої Галереї: вівторок-неділя з 12:00 до 20:00. Вхід вільний.

Коментарі Вимкнено до Архітектура. Громада. Час

Наприкінці

Гру 11 2018 Published by under

Виставка «Наприкінці» продовжує серію проектів Лабораторії сучасного мистецтва Мистецького арсеналу про мистецькі явища 1990-2000-х. Цього разу виставка показує явище «станіславського феномену» й робить своєрідну реплікацію ідей, емоцій та подій, які впливали на художників у 90-тих.

Те, що у 90-тих роках здавалося нам очевидним, сьогодні підтвердило свою ілюзорність. Це не означає, що ми помилялися, надмірно піддавшись мріям. Це означає лише те, що ми не змогли розрахувати відстань і час, просто не готові були передбачити масштаб «бійки». Ми – це художники, що на початку 90-тих гаряче вірили у силу вільного мистецтва, його здатність змінювати нас і світ. Проте, якщо ми жили б виключно ілюзією, цієї виставки не було б. Сьогодні ми робимо «реплікацію», – повторення тих ідей, радощів і страхів, які гнітили й тішили нас у 90-тих. Ця реплікація – (котра вже за рахунком?) свідома спроба знову нагадати про свободу творчості.

Майже 27 років тому Іздрик у буклеті до виставки «Імпреза. Провінційний додаток №2» намагався вхопити наше підсвідоме маніфестом «І ЩЕ РАЗ ПРО КОХАННЯ». Дослівно:
«Ми не прагнемо самовираження. Нам нічого сказати. Ми такі ж, як і ви. Ми споживаємо власні витвори, бо це дешевше, ніж обсервувати шедеври. Кожен може створити для себе свій улюблений вір. Ми любимо себе, настільки ми взагалі здатні любити. SZHTUKA (?) як штука. Штука як ніщо. Чи можна сказати ніщо краще за нас? Чи можна не сказати нічого (краще за нас), говорячи без угаву? Можна. І в цьому наша перша велика заслуга. Справжнє мистецтво не викликає ні захвату, ні відрази. Справжнє мистецтво не викликає. Справжнього мистецтва не помічають. Нам не вдалося залишитися непоміченими. Нам навіть цього не вдалося. В цьому наша друга велика заслуга. Ми не намагаємося бути блідими. Ми блідіші за бліду тінь.

Заслуга не наша. Спасибі матінці природі».

Ми завжди робимо це із вдячністю матінці природі. Після нас про щось чи про ніщо мовчатимуть або шепотітимуть наші роботи. Але це буде після…

На початку 90-тих років минулого сторіччя в Івано-Франківську сформувалася група художників, творчість котрих була інспірована післямодерним розумінням мистецтва та експозиціями бієнале «Імпреза».  Окрім великої кількості виставок, починаючи зі знакової «Провінційний додаток №2», художники цього кола писали тексти, книги, втілювали перформативні практики, створили альманах «Кінець кінцем», знімали відео, а також брали участь у міжнародних проектах.
Прийшов час розгрібати мотлох і шукати підвалини. На чому ж ми стоїмо? На чому ми зможемо триматися? Що важливого робилося в сфері мистецтва робилося у містах і селах України, поза столицею? Найпростіше сказати – нічого, і нічого не робити. Але це не буде правдою. Історичні прогалини в художньому процесі необхідно заповнити, поки це не зроблять за нас кмітливіші колонізатори.
Український художній процес сьогодні нагадує карнавальну процесію. І десь там «наприкінці» (залежно з якого боку дивитися) крокує невелика група франківських художників.  Їхні імена майже нікому ні про що не говорять, майже ніде, окрім Франківська. Але час покаже, чи «стануть останні першими».

У виставці беруть участь: Анатолій Звіжинський, Ростислав Котерлін, Юрій Іздрик, Ігор Перекліта, Мирослав Яремак, Володимир Мулик, Мирослав Король, Ярослав Яновський.
Куратор: Анатолій Звіжинський 

Проект відбувається за підтримки Українського культурного фонду.

Виставка триває у Малій Галереї Мистецького арсеналу до 27 січня 2019 року.
Графік роботи Малої Галереї: вівторок-неділя з 12:00 до 20:00. Вхід вільний.

Коментарі Вимкнено до Наприкінці

«Досить добре місто». Лекція Нети Мeйзельса (Ізраїль)

Сер 27 2018 Published by under

Засновник ініціативи «HaMiffal» Нета Мeйзельс розповідає про роль мистецтва у створенні міста – сьогодні і в найближчому майбутньому, про ревіталізацію закинутих будівель та міських просторів, і те, як вони завдяки художникам набувають нових функцій, на прикладі ініціативи «HaMiffal» (“фабрика” на івриті) в Єрусалимі.

«HaMiffal», яким віддано і з пристрастю керує колектив митців, працює як відкрита міжсекторальна платформу для взаємодії різних ідентичностей та спільнот. Майже щодня там відбуваються мистецькі воркшопи, лекції, музичні перформанси, кінопокази та культурні події; стіни, кімнати та коридори слугують просторами, де художники можуть створювати і показувати свої роботи. Відкритий творчий простір запрошує і надихає громадськість бути не лише споживачами мистецтва, а і його творцями, стираючи межі між публічною і приватною сферами.
«HaMiffal» втілює віру в те, що мистецтво має трансформаційний потенціал. Заохочуючи інноваційні та спільні форми творчої дії, ініціатива прагне використати силу мистецтва, щоб стирати кордони між людьми та надавати громаді можливість впливати на публічний простір Єрусалима та визначати його майбутнє.

За підтримки Посольства Держави Ізраїль в Україні.

Коментарі Вимкнено до «Досить добре місто». Лекція Нети Мeйзельса (Ізраїль)

Програма «Усвідомлене відчуття | Conscious sensation»

Лип 13 2018 Published by under

З 16 по 19 серпня у Лабораторії сучасного мистецтва «Мала Галерея» відбулась програма для художників та дослідників «Усвідомлене відчуття | Conscious sensation».

У результаті open call були відібрані учасники: Катерина Бучацька, Валерій Ведута, Андрій Достлєв, Олена Ковач, Катерина Радченко, Максим Фіногеєв.

Були запрошені експерти у сфері мистецтва і фотографії:

  • Оксана Баршинова, мистецтвознавиця, кураторка, завідувач науково-дослідного відділу мистецтва ХХ – поч. ХХІ ст. Національного художнього музею України
  • Віктор Марущенко, фотограф, засновник журналу «5.6» та Школи фотографії Віктора Марущенка
  • Валерій Мілосердов, фотограф, фоторедактор, Фонд ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив
  • Роман Пятковка, фотограф, художник
  • Олександр Соловйов, мистецтвознавець, куратор

Впродовж перших двох днів у Малій галереї Мистецького арсеналу із лекціями виступили Олександр Соловйов («Blow-up: фрагменти новітньої історії української фотографії»), Оксана Баршинова («Пам’ять в мистецтві в умовах зміненого режиму часу») та Роман Пятковка («Архів як спосіб репрезентації в сучасному мистецтві»).

Учасники та учасниці презентували ідеї власних художніх проектів та мали можливість отримати індивідуальні рекомендації щодо розробки майбутнього проекту, що буде представлений у Малій галереї, від менторів.

Результатом програми «Усвідомлене відчуття | Conscious sensation» стане виставковий дослідницький проект, що відкриється наприкінці вересня.

Такий лабораторний формат програми показав, як може розвиватися альтернативна художня освіта в Україні та як концептуалізувати художній твір, відштовхуючись від контексту місця, теми та часу.

Коментарі Вимкнено до Програма «Усвідомлене відчуття | Conscious sensation»

Алергія REWIND

Бер 06 2018 Published by under

АЛЕРГІЯ – серія виставок відео-інсталяцій, створених українськими художниками у межах майстер-класів “Екранні презентації: новий вимір”, які було ініційовано міжнародним фестивалем відео-арту та короткого фільму Dreamcatcher та презентовано у квітні 2002 року.
В рамках програми тематичних досліджень Лабораторії сучасного мистецтва в Малій галереї Мистецького арсеналу ми відтворюємо ретроспективний результат майстер класів, з метою актуалізації спектакулярної та теоретичної платформ для аналізу, фіксування культурного ландшафту, видаляючи білі плями з історії українського медіа-арту.
Майстер-класи 2002 року мали експериментальну, лабораторну форму індивідуального дослідження проявів напруги між техногенними і концептуальними/ідеологічними аспектами творчого продукту та виявляли певні проміжні асоціації з феноменами видовищного та естетичного, матеріального/тілесного і уявного.
Інноваційність підходу до учбового та практичного процесів полягала у відсутності ментора-викладача та базувалась виключно на самоорганізації митців. Таким чином, це був, фактично, один з перших зразків медіа-коворкінгу, майстер-клас без майстра. Неієрархічна співпраця ставала новим трендом колективної взаємодії та взаємодопомоги, нетиповим прикладом розпаду вертикальних зв’язків в мистецтві того часу.

Учасники: Іван Цюпка, Соломія Савчук і Наталія Голіброда, Олександр Верещак і Маргарита Зінець, Ігор Гусєв і Вадим Бондаренко, Корній Трет’яков, Гліб Катчук, Алєкс Лабан & Peter Style

Під час роботи виставки працює аналітична платформа.
Кураторка проекту – Надія Пригодіч.

Коментарі Вимкнено до Алергія REWIND

Загублені території. Фантом. (LTA6)

Лис 16 2017 Published by under

Міжнародна виставка “Загублені території. Фантом. (LTA6)” колективу SPUTNIK Photos  зібрала фотографії, які відтворюють ідею формування ідеального соціального простору, ставить під сумнів тривалу життєздатність таких систем та візуалізує транформації в країнах пострадянського блоку. 

Архів Втрачених Територій (Lost Territories) – це відправна точка для цілого ряду виставочних концепцій колективу SPUTNIK Photos. Колектив був створений у 2006 році фотографами зі Словаччини, Польщі та Білорусі та використовує особистий досвід своїх учасників як основу для аналізу соціально-політичних процесів та соціокультурних явищ у колишніх радянських республіках. Вивчаючи та документуючи те, як країни колишнього Східного блоку розвинулися та трансформувалися, протягом останнього десятиліття був згенерований значний фотографічний архів.

 

Члени колективу – визнані фотографи з Польщі та Центрально-Східної Європи, переможці важливих міжнародних нагород, таких як World Press Photo та Pictures of the Year. Учасники колективу разом організували кількадесят виставок по всьому світу; проекти були представлені на фестивалях фотографії та в міжнародних журналах.

 

Архів колективу SPUTNIK Photos – це не просто збереження візуальних матеріалів, а й передовсім – колаборація та діалог. Кожен запрошений до співпраці куратор або письменник,  надає колекції свій власний голос, відображає в новому світлі, створюючи додаткові контексти та сенси. Цей експериментальний підхід до форми, змісту та класифікації стимулює дискусію щодо сучасного стану документальної фотографії.

 

В Україні над Архівом працювала кураторка та засновниця фестивалю Odesa//Batumi Photo DaysКатерина Радченко разом з колективом SPUTNIK Photos. Результатом співпраці стала виставка “Фантом”, до якої увійшли роботи Рафала Мілаха, Яна Брикчинського, Андрія Ліанкевіча, Міхала Лучака, Агнєшки Райсс, Адама Паньчука та Андрія Балко.

  

Проект організований ГО “Мистецькі Мандри” та фестивалем Odesa//Batumi Photo Days, за підтримки Інституту Адама Міцкевича/Culture.pl* (Варшава, Польща), в партнерській співпраці з Малою Галерею Мистецького Арсеналу та Польським Інститутом в Києві.

 

Кураторка проекту – Катерина Радченко.

Коментарі Вимкнено до Загублені території. Фантом. (LTA6)

ЗНАК: Українські товарні знаки 1960-80-х

Жов 17 2017 Published by under

Виставково-дослідницький проект «ЗНАК» представляє графіку товарних знаків в Україні (1960–80 рр.) на прикладі робіт Харківської торгово-промислової палати. Виставка актуалізує напрацювання промграфіків у розумінні значущості форми, розглядаючи естетику радянського модерністського графічного дизайну в Україні в контексті світового процесу.

«ЗНАК» порушує проблему стану архівів творів українського дизайну, намагається повернути із забуття імена видатних дизайнерів-графіків. Виставка супроводжується відеоінтерв’ю з учнями та колегами В. Побєдіна, Н. Каменного, М. Фрадкіна та інших свідків Харківської школи промграфіки.

Також виставка пропонує:

  • оригінали робіт Володимира Побєдіна з приватного архіву Марини Побєдіної;
  • рідкісні профільні видання — книги, каталоги виставок;
  • лекції, концерт, pop-up бібліотеку, детективне дослідження та інші сюрпризи.

Лекції дизайнерів-дослідників в рамках освітньої програми:

28 жовтня, 16:00 – Рокас Суткайтіс (Литва) — графічний дизайнер, дослідник, куратор проекту „Sovietlogos” https://www.facebook.com/sovietlogos/;

4 листопада, 16:00 – Володимир Лесняк (Україна) — графічний дизайнер, професор Харківської академії дизайну та мистецтв, у минулому співробітник Харківської торгово-промислової палати;

4 листопада, 17:30 – Рене Вавжкевич (Польща) — графічний дизайнер, дослідник, куратор проекту „Symbol to Logo” http://symboltologo.com/.

Кураторки виставки: Уляна Биченкова, Ніка Кудінова, Альона Соломадіна («У,Н,А колектив»).

Анімація: Олексій Романенко.

Авторки проекту висловлюють особисту подяку Марині Побєдіній, Володимиру Лесняку та Олегу Векленко за надані архівні матеріали.

Проект реалізований за підтримки Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал» та Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. 

Коментарі Вимкнено до ЗНАК: Українські товарні знаки 1960-80-х

«0/1» KNO: Kyiv Non Objective

Вер 22 2017 Published by under

Виставка-презентація «0/1» міжнародного мистецького об’єднання «KNO|Kyiv Non Objective» з 22 вересня у Малій галереї Мистецького арсеналу.

На виставці представлені роботи художників із України, країн Західної Європи, Великобританії, США та Австралії, творча діяльність яких пов’язана із напрямом безпредметного мистецтва, що виникло на початку ХХ століття і проблематизується  сьогодні на рівні мистецьких інституцій.

«KNO|Kyiv Non Objective» – мистецьке об’єднання, яке засновано українськими художниками: Тіберієм Сільваші, Бадрі Губіанурі, Оленою Домбровською та Сергієм Поповим у 2017 році. Програма діяльності об’єднання буде розроблятися у співпраці із міжнародними художниками та кураторами, які долучилися до об’єднання: Біллі Грунер ( Billy Gruner ) Австралія, Сьюзан Шутан ( Suzan Shutan ) США, Річард Ван дер Аа ( Richard Van der Aa ) Франція та Тільман Хопфл ( Tilman Hoepfl ) Німеччина.

Цілі та діяльність об’єднання будуть зосереджені на продовженні традиції безпредметного мистецтва в Україні; розробці міжнародної мультидисциплінарної платформи для репрезентації різноманітних художніх практик та концепцій в області сучасного безпредметного мистецтва, в категоріях візуального мистецтва, мистецтвознання, мультимедіа, музики, філософії та інші; сприянні розвитку сучасних тенденції в безпредметному мистецтві та створенні експериментального простору; у налагодженні діалогу між художниками, критиками, мистецтвознавцями та представниками інших творчих галузей.

Поява нового мистецького об’єднання не є випадковим для локального та міжнародного мистецького середовища. В локальному контексті об’єднання є продовженням теоретичної та лабораторної роботи митців, яка послідовно відбувалася у попередніх художніх угрупованнях. На початку 90-х років в Києві була заснована група «Живописний заповідник» (1992-1995р.р.),  до складу якої входили Тіберій Сільваші, Олександр Бабак, Марко Гейко, Олександр Животков, Микола Кривенко та Анатолій Криволап. Основними питаннями, з якими працювали митці, – це пошук базових основ живопису, живопис як медіум, значення картини для самого феномену живопису та інші. У 2012-2015 роках діяла художня група «Альянс 22» (Бадрі Губіанурі, Тіберій Сільваші, Сергій Момот, Костянтин Рудешко та Сергій Попов). Учасники альянсу продовжили роботу «Живописного заповіднику» та працювали із питаннями переходу від картини до об’єкту, аналізували художню практику у до-мовному просторі мистецтва. В лабораторному просторі альянсу було реалізовано понад тридцяти експериментальних проектів пов’язаних з безпредметним мистецтвом в колаборації з художниками, кураторами, філософами, музикантами, модельєрами та іншими фахівцями.

В міжнародному просторі «KNO|Kyiv Non Objective», як мистецьке об’єднання, є розширенням глобальної комунікативної мережі художніх інституцій, працюючих над встановленням діалогу між художниками та пошуку нових мовних форм та практик в напрямку безпредметного мистецтва, зокрема таких як: CCNOA (Center for Contemporary Non-Objective Art, www.ccnoa.org), Брюссель, Бельгія; SNO (Sydney Non Objective, http://www.sno.org.au/ ), Сідней, Австралія; ParisConcret (www.parisconcret.org), Париж, Франція; ISProject (http://www.is-projects.org), Лейден, Нідерланди; e9a project, (https://www.facebook.com/a9aww/ ), Фрайбург, Німеччина; PS project space (www.psprojectspace.nl ), Амстердам, Нідерланди; RNPG (Reductive Non-Private Gallery, https://www.facebook.com/Reductivenon/ ), Сідней, Австралія та інші.

КураторСергій Попов.

Учасники та учасниці виставки: Billy Gruner (AU), Sarah Keighery (AU), Suzan Shutan (US), Olivier Mosset (CH), Kyle Jenkins (AU), Peter Holm (DK), Richard Van der Aa (FR), Guido Winkler (NL), Tilman Hoepfl (DE), Don Voisine (US), Deb Covell (UK), Roland Orépük (FR), Werner Windisch (DE), Kevin Finklea (US), Wahida Azhari (DE), Hartmut Boehm (DE), Turi Simeti (IT), Iemke van Dijk (NL), Тіберій Сільваші (Tiberiy Szilvashi) (UA), Бадрі Губіанурі (Badri Gubianuri) (UA), Олена Домбровська (Elena Dombrovska) (UA), Марта Ващук (Marta Vashchuk) (UA), Юрій Пікуль (Yuri Pikul) (UA), Сергій Попов (Serhiy Popov) (UA).

Виставка відбувається за підтримки Мистецького Арсеналу, Видавництво «Родовід», Міністерства культури України, ГО «Інститут Малевича» та  DIEHL gallery [Berlin].

Коментарі Вимкнено до «0/1» KNO: Kyiv Non Objective

« Prev - Next »