Виставка сучасної литовської фотографії Lost Time

Вер 21 2020 Published by under

У рамках Місяця литовської фотографії в Києві Лабораторія сучаного мистецтва Мала Галерея  ​​покаже кураторський проєкт ​Даріуса Вайчекаускаса ​— ​Lost Time. ​

З розвитком технологій, засобів відображення та передачі реальності, фотографія відходить від суто технічної функції, і переходить у сферу постфотографії. А отже, фотографія стає джерелом філософських смислів, інтерпретацій та тлумачень. Для постфотографічності характерні постійні маніпуляції із зображенням (редагування, малювання, деконструкція). Це змушує переглянути феномен «фотографії», яка фактично припинила своє існування в якості «референта реального часу».

Групова виставка сучасної литовської фотографії показує цілу низку підходів та інтерпретацій теми постфотографії. Ауреля Макніте, Даріус Вайчекаускас, Вітаутас Кумж, Валентин Одновюн, Довіле Дагене т​а ​Юозапас Кальніус досліджують абсолютно різні фотографічні стратегії. 

Вітаутас Кумжа концентрує свою увагу на початковому етапі створення фотографії, який видається йому значно цікавим, аніж рендеринг або постобробка зображень. Валентин Одновюн в своїй серії «Процес» показує фотографії шматків викинутого фотопаперу, які були знайдені в фотолабораторії в’язниці «Патара» в Таллінні, Естонія. Довіле Дагене представляє фотографії, які створюють враження свідка місця і часу. Однак вони наповнені пам’яттю. Юозапас Кальніус використовує техніку зйомки без камери, щоб відобразити на згорнутому сріблясто-желатиновому папері тіні побутових об’єктів. У серії «Деконструкції» Даріус Вайчекаускас, у назві кожного твору, дає посилання на автора оригінальної роботи (фотографія, книга, фотоальбом), яка була використана для візуального колажу. А в серії «Burning Slides» Аурелії Макніте, зображення з чужих архівів трансформуются під впливом полум’я. Природа, міські пейзажі, пам’ять перетворюються в абстрактність.

Куратор: Даріус Вайчекаускас

Виставка триватиме з 25 вересня до 25 жовтня
Графік роботи Малої Галереї:
вівторок – неділя, 12:00-20:00, понеділок – вихідний
Вхід вільний

У зв’язку з продовженням адаптивного карантину в Україні, просимо вас дотримуватися правил та рекомендацій для вашої безпеки! Будь ласка, подбайте про наявність маски (або респіратора) під час відвідування виставки та користуйтеся ними весь час перебування на території Мистецького арсеналу й Малої Галереї Мистецького арсеналу. 

Коментарі Вимкнено до Виставка сучасної литовської фотографії Lost Time

Виставка NHT

Сер 31 2020 Published by under

Через називання людство освоює світ. Воно дає явищам та об’єктам імена, характеристики, з яких потім конструюється зручна та зрозуміла карта навколишнього. Така, що дарує спокій, цілісне бачення та легітимізує позицію влади та контролю. Називання стає дією привласнення, а його об’єкти — ресуром. У разі потенційної цінності, цей ресурс позначають як важливий та використовують для задовільнення потреб, а інші, менш корисні, — знищуються. Однак, наскільки освоєння та вписування наближає нас до розуміння навколишнього?

Виставка NHT — репрезентація довготривалого дослідницького проєкту міждисциплінарного об’єднання ruїns collective, ініційованого художника_цями Тетою Цибульник та Еліасом Парвулеско, що базується на спостереженні та заглибленні в навколишнє та деконструкції сталих поглядів на нього. В якості методу, художни_ці звертаються до експедиції як способу занурення та проживання місця/явища спостереження. Результатом заглиблення та пошуку став корпус робіт, що сформував відео-трилогію Non human trilogy. Продовжуючи лінію власних пошуків, художни_ці досліджують навколишнє середовище за допомогою звуку — як способу фіксування екосистеми певного місця. 

У білому просторі Малої Галереї, що є штучним самим по собі, виникає ситуація внутрішнього протиріччя між природним та неприродним. Але водночас зустріч цих середовищ створює простір для зупинки, неспішного споглядання, концентрації, розкриття неявних процесів створення об’єктів та робить можливим концентровану репрезентацію різних поглядів на (не)людське.

Гід виставковим простором

Кураторка виставки: Наташа Чичасова
Виставка триватиме у Малій Галереї Мистецького арсеналу з 4 до 20 вересня.
Відкриття виставки відбудеться онлайн 3 вересня о 18:00 на сторінці Малої Галереї у Facebook.


Тета Цибульник народилася 1987 року в Києві. Вивчала соціологію в Києво-Могилянській академії та соціальну антропологію в Центрально-Європейському університеті (Будапешт). Працювала програмною координаторкою Фестивалю кіно та урбаністики «86».
Еліас Парвулеско народився в 1985 році. Вивчав інженерію, сучасне мистецтво та кінознавство. Працював журналістом, редактором, дослідником кіно. Брав участь у міжнародних кінофестивалях та колективних мистецьких проектах. Номінант премії PinchukArtCentre Prize 2020.
З 2017 співпрацюють у складі художнього та кінооб’єднання ruїns collective.

Коментарі Вимкнено до Виставка NHT

Моделювання: Поліна Полікарпова. Балада про дитинство

Тра 21 2020 Published by under

Чи проект може бути показаний у просторі галереї залежить від багатьох умов. На виставках ми бачимо лише відібрані роботи митців, тоді час як більшість матеріалу зберігається на жорстких дисках як чернетки або work in progress. У межах довготривалого онлайнпроєкту «Моделювання» нам цікаво у діалозі з запрошеними автор_ками уявити ці фотографії в експозиції та віртуально пройтись Малою галереєю у прямій трансляції. Проєкт «Моделювання» реалізується у межах фотографічного напрямку Лабораторії сучасного мистецтва Мистецького арсеналу на 2020 рік з метою дослідження медіуму фотографії та можливостей її репрезентації.

У першій віртуальній виставці Малої Галереї молода українська фотографиня Поліна Полікарпова покаже фотографічну серію «Балада про дитинство», роботу над якою розпочала у 2017 році. Через фотографію Полікарпова розповідає особисту історію про речі та середовище, що формували її в дитинстві. 

«У роботі над серією мені хотілося використовувати «кіношні» методи (кастинг, перебільшення реальних подій для ефекту іронії), а також розповісти величезну історію, справжню подорож у минуле, оскільки на початку зйомок я усвідомила, що моє покоління художників і фотографів  активно використовує ностальгію і надихається своїм локальним контекстом», – говорить Поліна Полікарпова.

Поліна Полікарпова — українська фотографиня. Народилася у 1992 роціку в Харкові. Закінчила  Харківську державну академію дизайну та мистецтв, де отримала ступінь бакалавра з мистецтвознавства. Живе та працює в Києві. Поліна аналізує свій життєвий досвід через фотографію, створюючи візуальні розповіді.

Відкриття виставки відбулося 21 травня в Zoom-зустрічі з фотографкою. Трансляцію можна переглянути на FB-сторінці Малої Галереї.

Коментарі Вимкнено до Моделювання: Поліна Полікарпова. Балада про дитинство

Виставка «(Ре)контексти. Фрагменти»

Бер 07 2020 Published by under

4 березня в просторі Лабораторії сучасного мистецтва – Малій Галереї – відкрилася виставка «(Ре)контексти.Фрагменти». Однак вже за тиждень карантин призупинив її роботу. Під час карантину Мала Галерея прийняла виклик вийти в онлайн-формат – про свої роботи учасники виставки розповіли на сторінці Малої Галереї у Facebook.

3 липня Лабораторія сучасного мистецтва Мала Галерея вдруге відкриває для відвідувачів виставку «(Ре)контексти. Фрагменти».  Виставка працюватиме до 30 серпня. 

Проєкт (Ре)контексти. Фрагменти став продовженням програми (Ре)контексти. Історії, що була ініційована Лабораторією влітку 2019 року. Програма пропонувала учасникам та учасницям опрацювати підходи до оповіді особистої та колективної історії, використовуючи різні мистецькі медіа. У рамках програми відбулося дві виставки, що репрезентували проєкти учасників.
Друга виставка програми під назвою (Ре)контексти. Фрагменти фокусується на роботах, що так чи інакше фіксують уламки минулого, буденність, що поступово руйнується та зникає з нашої пам’яті. У такий спосіб автори/ки підкреслюють часову плинність та крихкість речей, які на перший погляд здаються незмінними та міцно вкоріненими в оточуючий ландшафт. 

До зникаючих об’єктів у публічному просторі звертається художниця Ксенія Білик. У своїй художній практиці вона поєднує архітектурний бекграунд та цікавість до закинутих об’єктів. Її проєкт «Руїни» є візуальним дослідженням міського ландшафту, в якому вона виокремлює найбільш притаманні йому символічні патерни, що відповідають трьом змістовним блокам – дім, робота, церква. Використовуючи гобелен як медіум, художниця створює ситуацію, в якій одні матеріали протиставляються іншим, більш надійним (камінь, дерево, метал). У такий спосіб художниця підкреслює крихкість архітектурних об’єктів у міському просторі.

Робота «Руїни» Ксенії БіликРобота «Руїни» Ксенії Білик.
Фото – Олександр Попенко

На іронічному зіставлені минулого і теперішнього будує свою роботу Даніїл Шуміхін. За основу художник бере образ Херсону 1980-х, показуючи його як справжнє Місто мрії. До цього апелює транспарант «Хочемо жити як в Херсоні», з яким за словами автора люди міст СРСР виходили на вулицю. У своєму проєкті художник порушує питання «чи залишається Херсон таким же привабливим для життя, як і раніше?» Використовуючи естетику радянських листівок, він розміщує на них сучасні місця Херсону, вказуючи на їхній стан та втрату атрактивності.

Робота «Хочемо жити як в Херсоні» Даніїла Шуміхіна.Робота «Хочемо жити як в Херсоні» Даніїла Шуміхіна. Фото – Олександр Попенко

До проблеми осмислення історії повсякдення на прикладі маргіналізованих місць громадського харчування, їхнього зникнення з міського простору, звертаються в своїй роботі група Старко/Мартинчук. Робота за своєю естетикою уподібнюється  музеєфікованому архіву, головним матеріалом якого є автентичні місця громадського харчування та випивання. В умовах джентрифікації, всім відомі «наливайка», міні-бар чи кафе зазнають систематичного «оновлення», що врешті-решт призводить до їх зникнення. Учасниці групи створюють простір, що дозволяє подивитися на це явище комплексно, без ностальгії та подумати над тим, чим є наразі ці місця та їхні можливі перспективи.

Робота групи Старко/Мартинчук

Робота групи Старко/Мартинчук

Робота групи Старко/Мартинчук.
Фото – Олександр Попенко

До спостереження та фіксування дійсності в своїй роботі звертається Олена Загребіна. Її фотографічна серія «Обережно, обвал!» розповідає про осипання берега, що сталося в селі Лебедівка Одеської області. У своїх знімках художниця фіксує те, як простір, що набув статусу небезпечного, продовжує використовуватися місцевими і як він стає частиною їхніх буденних практик відпочинку. У проєкті художниця піднімає питання про те, де знаходиться та межа між небезпекою і кордоном власної відповідальності.

Робота Марини Загребіної «Обережно, обвал!»ї

Робота Олени Загребіної «Обережно, обвал!».
Фото – Олександр Попенко

До проблематики політики пам’яті та національної ідентичності звертається у своїй роботі Юлія Еліас. Художниця створює анімоване зображення, в якому вона реапропріює кадри зі стрічки «Ентузіазм: симфонія Донбасу» Дзиґи Вертова. Робота стала реакцією на використання музеєм сучасного мистецтва Stedelijk (Амстердам) плакату фільму Вертова для реклами виставки про історію російського кіномистецтва. У такий спосіб Еліас акцентує на браку уваги з боку музейних інституцій до питання ідентичності мистецьких творів та їх авторів.

Робота Юлії Еліас

Робота Юлії Еліас. Фото – Олександр Попенко

Висвітлює неоднозначність історії місця через особистий досвід робота «Академія» художниці Алли Сорочан. Інсталяція поєднує відео- та аудіо інтерв’ю різних людей, пов’язаних з Академією та характерні для неї атрибути, такі як подіуми для натури, тканина чи гіпсові голови. Архів художниці містить розповіді різних людей —  від електрика до викладача, які діляться важливими, кумедними, жахливими епізодами їхнього життя, пов’язані з Академією (Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури). Зводячи разом гіф-анімації інтерв’ю з інтер’єром художньої майстерні, Алла Сорочан нашаровує дві реальності, що ніби паралельно існують в Академії, таким чином вказуючи на неоднозначність ситуації всередині академічної системи. 

Робота «Академія» Алли Сорочан.
Фото – Олександр Попенко

Іншим методом роботи з реальністю послуговуються в своєму проєкті мистецько-кураторська колаборація Богдана Мороза та Юрія Поліщука. Основою роботи є відео, на якому художник Богдан Мороз повторює дії працівників та працівниць кафе й магазинів, жителів Венеції під час повені. Сам він на той час перебував у місті як перформер українського павільйону на Венеційській бієнале. Після публікації в інтернеті відео стало вірусним, після чого компанія ViralHog купила права на нього і сплачує художнику відсотки з продажу. Таким чином робота оприявнює відносини між художником та ринком і новими критеріями успішності.

Робота мистецько-кураторської колаборації Богдана Мороза/Юрія Поліщука
Робота мистецько-кураторської колаборації Богдана Мороза/Юрія Поліщука. «ViralHog», 2019.

Фото – Олександр Попенко

Свій спосіб дослідження та фіксування міського ландшафту демонструють Павло Сусляков і Тереза Яковина. Проєкт «Авантуризм» пропонує методику дослідження місця через нетипові, на перший погляд, закриті місця, а також досліджує місце через досвід місцевих мешканців. На виставці проєкт є діалогом між авторами, які постійно змінюють експозицію, доповнюючи її новими об’єктами, власними роздумами та спостереженнями у формі тексту. 

Робота Павла Суслякова і Терези Яковини

Робота Павла Суслякова і Терези Яковини

Робота Павла Суслякова і Терези Яковини.
Фото – Олександр Попенко

Учасники та учасниці виставки: Ксенія Білик, Юлія Ельяс, Олена Загребіна, Алла Сорочан, Даниїл Шуміхін, група Старко/Мартинчук, мистецько-кураторська колаборація Богдан Мороз/Юрій Поліщук, Тереза Яковина/Павло Сусляков.
Консультанти: Олександр Ляпін, Ксенія Малих, Олександр Соловйов, Соломія Савчук.

Фотографії з відкриття виставки 4 березня 👇

Коментарі Вимкнено до Виставка «(Ре)контексти. Фрагменти»

«Застум» / Назар Фурик

Жов 22 2019 Published by under

«Застум» – виставка фотографій Назара Фурика, яку реалізовано Лабораторією сучасного мистецтва у Малій Галереї Мистецького арсеналу. 

Виставка репрезентує п’ятирічний доробок художника та поєднує проєкти, що є різними, майже протилежними, за своєю суттю та методами роботи. У своїй теперішній фотографічній практиці, Назар Фурик звертається до природи та речей, що його оточують. Він фіксує, або частіше, конструює буденні натюрморти та пейзажі, поєднує штучні об’єкти та природне середовище, культивує вивірений навмисний хаос. Роботи Назара Фурика є втіленою потребою фотографічної дії, естетичними вправами в які свідомо закладена помилка.
Не використовуючи методи маніпуляції вже створеним зображенням, він моделює саму «реальність», яку потім фіксує, ставлячи під сумнів індексальну функцію медіуму та підкреслюючи сюрреалістичну сутність фотографічного зображення.

Куратор: Макс Горбацький

Виставка триває у Малій Галереї Мистецького арсеналу (вул. Лаврська, 10) до 10 листопада.
Графік роботи: вівторок — неділя, 12:00-20:00
Вхід вільний

Коментарі Вимкнено до «Застум» / Назар Фурик

(Ре)контексти. Історії

Жов 01 2019 Published by under

У межах програми «(Ре)контексти. Історії» Лабораторії сучасного мистецтва «Мала Галерея», художникам та художницям, відібраним за результатами open call, було запропоновано перенести спостереження за повсякденністю, колективними та особистими історіями у площину мистецьких проектів. 

У стерильному галерейному просторі представлені роботи, що привносять особисті історії та локальні контексти у публічний доступ: чи то спостереження за людьми у нетверезому стані на Дарниці (Юлія Кисіль), чи то збір матеріалу із соцмереж, що фіксує проведення Дня Незалежності в Україні. Приватні історії постають тут у вигляді переживання соціалізації в офісному колективі через їжу (Віталій Янковий), відчуття дистанції та психологічної напруги під час перебування в школі (Міша Букша), або ж спостереження за анархічними змінами простору міст (Марія Павленко; Олександра Ковальова).

Виставка «(Ре)контексти. Історії» є результатом першої частини програми, друга частина та фінальна виставка відбудуться на початку 2020 року.

Учасники та учасниці виставки: Міша Букша, Юлія Кисіль, Олександра Ковальова, Катерина Лесів, Вікторія Миронюк, Анастасія Красножон, Галина Лаврінець, Костянтин Солодухін, Юрій Юдін, Тереза Яковина, Марія Павленко, Ярина Саєнко, Ольга Сало, Віталій Янковий.

У Малій Галереї виставка триватиме до 20 жовтня
Графік роботи: вівторок-неділя, 12:00-20:00
Вхід вільний

Коментарі Вимкнено до (Ре)контексти. Історії

«Фотографії з минулого року» / Катерина Бучацька

Чер 15 2019 Published by under

«Фотографії з минулого року» – проєкт художниці Катерини Бучацької, що реалізовано у межах Лабораторії сучасного мистецтва Мистецького арсеналу

Виставка «Фотографії з минулого року» є ненауковим дослідженням та спогляданням реліктових структур, які були наявні в історії, свого часу зникали й знов повертались у новій формі або не змінювались із часів свого створення й перебувають в одному просторі з людиною сьогодні. Такою є історія як зниклих видів тварин чи рослин, так і рівноцінно тих, що існують сьогодні та є реліктами для нашого часу: хвощ, папороть, пальма, тощо. Спираючись на теорію спекулятивного реалізму, художниця спостерігає явища реліктових періодів, що їх можна знайти у повсякденності та за допомогою різних медіа відтворює їх у просторі Малої Галереї Мистецького арсеналу.

Виставка триватиме до 21 липня у Малій Галереї Мистецького арсеналу
Графік роботи:
вівторок — неділя, 12:00-20:00
Вхід вільний

Коментарі Вимкнено до «Фотографії з минулого року» / Катерина Бучацька

«Інститут Деросту»

Тра 08 2019 Published by under

У просторі Малої Галереї Мистецького арсеналу дослідницький колектив METASITU робить спробу уявити, якою може бути інституція з антизростання населення у постіндустріальних містах. Проект «Інститут Деросту» почався у 2015 в Маріуполі з відео-інсталяції #mariupolwillnotdie #itistheworldthatwillend, тоді як на виставці у Малій Галерей проект набуває обрисів тотальної інсталяції.

Колектив METASIТU базує свою роботу на дослідженні, роботі з містами, що скорочуються у населенні, та пропонують стратегії вирішення проблем, які виникають в постіндустріальних містах; наприклад, як працювати з промисловою спадщиною, робочими місцями або зміщенням ринку праці в умовах неоліберального світу.

Інститут Деросту проект, метою якого є створення емансипованих наративів в містах, де населення неухильно скорочується останніми роками. Мета ініціативи полягає в тому, аби оскаржити поняття зростання та припустити, що зростання, зокрема населення необхідне для визначення успішності якості життя людей. Мета полягає в тому, аби впровадити низовий, трансверсивний і горизонтальний підхід у міське планування на подібних територіях.

METASITU прагнуть здійснити структурні зміни у способі сприйняття людей в таких містах. Створення дискурсу, залучення та дослідження навколо поняття деросту в контексті міського планування розробляється такими шляхами:
концептуалізація і організація структур обміну знаннями;
виробництво художніх досліджень в містах на основі різноманітних форматів – публікацій, фільмів, об’єктів, публічних подій, різних видах архівів – про антизростання та колективне планування;
заохочення емансипованих просторових практик для створення нових розповідей про можливе майбутнє міста.

«Ми сподіваємося, що Інститут Деросту призведе до трансформації досвіду як для окремих учасників проекту, так і для колективної пропозиції щодо нових керівних принципів, підходів до протидії існуючій політиці; дії стосовно окремих (нав’язаних) стратегій щодо оцінки управління спадщиною. І насамкінець, у розумінні ландшафтів, що оточують нас і відновлюють наші відносини з територіями, які ми населяємо.»

METASITU дослідницька, міждисциплінарна та соціально-ангажована ініціатива, заснована Лівою Дударевою (нар. 1983) та Едуардо Кассіно (нар. 1986). Колектив узурпує художні ролі, використовуючи мистецтво як стратегію: як платформу для підтримки досліджень, як медіум для залучення різних акторів та як інструмент для встановлення міждисциплінарних зв’язків. Це дозволяє їм нехтувати дискурсами урбанізму та розвивати нові інструменти для розширення прав і можливостей індивідів через їхні зв’язки з територією, кидаючи виклик просторовим гегемоніям влади.

У Малій Галереї Мистецького арсеналу виставка триватиме до 16 червня.
Графік роботи Малої Галереї :
вівторок—неділя, 12:00—20:00
Вхід вільний

 

Коментарі Вимкнено до «Інститут Деросту»

ПОПТРАНС. Дистанційне бачення

Бер 11 2019 Published by under

Часто спонтанна та несвідома, несерйозна та іноді провокативна, але візуально приваблива неформальна художня сцена Ужгорода досі не досліджена та не описана історією мистецтва. 
Арт-група Поптранс була створена у 1996 році як спротив консервативному мистецькому осередку. Учасники групи бажали незалежного висловлювання, а тому у своїй практиці переосмислювали питання свободи творчості та масової культури. У роботах Поптрансу поєднуються естетика поп-арту, концептуальний підхід та іронічна рефлексія повсякденності пострадянського контексту Закарпаття. 
Мала Галерея Мистецького Арсеналу представить виставку «ПОПТРАНС. Дистанційне бачення. Мистецькі практики Ужгорода 90х—00х».  У проекті будуть представлені колективні та індивідуальні практики основних учасників арт-групи — живопис, тексти, самвидави, відеодокументація виставок та перформансів, а також фотографії з архівів художників. 
Учасники та учасниці: Вадим Харабарук, Роберт Саллер, Павло Ковач старший, Наталія Шевченко, Андрій Стегура, Марсель Онисько та інші тимчасові учасники. 
У межах проекту планується підготовка друкованого видання про неформальне мистецтво Ужгорода. 

Виставка триватиме до 5 травня.

Коментарі Вимкнено до ПОПТРАНС. Дистанційне бачення

Архітектура. Громада. Час

Січ 28 2019 Published by under

Місто — це арена громадських відносин, які відображають соціальну структуру суспільства. Містяни— це енергія міста, його незамінна складова, яка формує пульс міста, стиль поведінки в ньому. Міська спільнота є важливою дійовою особою з особливим правом голосу у розвитку міста. Але через складне історичне минуле в нашій країні ця одиниця втратила свої повноваження, а можливо й припинила своє існування. Несформоване громадянське суспільство, неготовність висловлювати колективну думку – одна з причин того, що історичне середовище і неповторний образ наших міст зникають на догоду вторинній сучасній архітектурі.
Відсутність архітектурної влади породжує неконтрольовану і строкату різноманітність малих архітектурних форм: облаштовані балкони, утеплені фасади, кіоски тощо. Ці малі архітектурні форми стали символами не лише міської культури, а й, можливо, візитівками сучасного етапу в історії української архітектури.

Виставка «Архітектура. Громада. Час» у Малій Галереї Мистецького арсеналу має на меті показати хаотичний стан будівництва в українських містах.

Проект «Архітектура. Громада. Час» – платформа соціальної активності, що створює простір для діалогу, досліджує феномен будівництва в міському просторі, соціальні зв’язки, історичну та культурну спадщину.

Команда 5.6 magazine підготувала критичний номер журналу «Архітектура.Громада.Час», присвячений стосункам між громадою, забудовниками та архітекторами. 11 номер часопису буде презентовано під час колективної виставки п’ятнадцяти авторів номеру в Малій галереї Мистецького арсеналу. Серед авторів є, як професійні фотографи, так і архітектори, журналісти та дизайнери, які досліджують актуальні проблеми та трансформації міського середовища.

Говорити про сучасне місто надважливо, оскільки в недалекому майбутньому люди житимуть здебільшого в великих містах, але «як», тим більше враховуючи попередні міські нашарування, ще мало хто може уявити. На виставці буде працювати «Дискусійна платформа», де буде розпочато дискурс про те, чи візуальний образ залишає відбиток в архітектурі, чи все ж архітектура формує візуальний образ сучасної України. Детальну програму подій та лекцій буде анонсовано найближчим часом.

Куратор проекту – Олексій Биков

Відкриття виставки – 7 лютого о 18:30

Виставка триватиме у Малій Галереї з 7 до 27 лютого.

Графік роботи Малої Галереї: вівторок-неділя з 12:00 до 20:00. Вхід вільний.

Коментарі Вимкнено до Архітектура. Громада. Час

Next »