Metropolis. Минулі утопії майбутнього
Організатори: арт-центр «Я Галерея», «Мистецький Арсенал»
Куратор: Павло Гудімов
Партнер — ДНАББ ім. В. Заболотного
За участі: Factum Arte, Бориса Єрофалова та Семена Широчина
Асистентка куратора: Ганна Орищенко
Людство завжди цікавило єдине питання: що буде далі — завтра, наступного року чи через століття? Минуле виправити неможливо, теперішнє «грішить» численними хибами, майбутнє ж дає надії на краще життя та залишає широке поле для фантастичних і утопічних ідей. Можливість удосконалення та видозмінення світу спонукала мислителів, художників, архітекторів та інших діячів мистецтва до футуристичних фантазій на різних хронологічних відрізках і географічно означених територіях.
Уявлення про «завтра» набували все більшого розмаху з розвитком науки і поширенням її домінантної ролі над релігією. Відкриття Америки Колумбом, теорія перспективи Леона Батіста Альберті, наукова діяльність Миколая Коперника, Галілео Галілея та Джордано Бруно сприяли розширенню обріїв пізнання та, відповідно, давали поштовх до створення нових теорій і фантазій щодо майбутнього. З епохи Відродження виринають знамениті винаходи Леонардо да Вінчі, що випередили час на декілька століть і стали беззаперечним доказом видозмінення людської свідомості — від фаталізму, пов’язаного з релігійним засиллям, до віри в прогресивність. Цей процес набув динамічності й невідворотності, поширившись і на мистецтво, через призму якого митці відображали не лише сучасну їм дійсність, а й здогади щодо майбутнього і переконання в тому, яким саме йому варто бути в ідеальному вимірі. Так архітектори зверталися до моделювання утопічних міст і будівель (Джованні Баттіста Піранезі, Клод-Ніколя Леду, Жан-Жак Леке, Етьєн-Луі Булле, Яків Черніхов, Ле Корбюзьє та українські архітектори пізнього модернізму), художники наповнювали картини незрозумілими сучасникам символами, які, однак, знаходять логічне пояснення в теперішньому часі, а режисери, озброївшись камерою і спецефектами, намагалися візуалізувати найсміливіші футуристичні уявлення письменників («Подорож на Місяць» Жоржа Мельєса, «Аеліта» Якова Протазанова, «Метрополіс» Фріца Ланга, «Нові часи» Чарлі Чапліна).
Суб’єктивне вираження творчої думки митцями минулого стосовно майбутнього допомагає дати відповіді на запитання щодо прагнення і стремління різних поколінь та дає змогу проаналізувати еволюцію прогресу з точки зору сьогодення. Візуальний наратив у цьому випадку стає своєрідною «картою», яка допомагає не заблукати у безкінечності мисленнєвих потоків, пов’язаних з уявленнями, фантазіями і передбаченнями.
На виставці представлені погляди візіонерів у площині архітектури, винаходів, кіно. Зокрема, велику цінність становлять оригінали утопічних проектів реконструкції Києва, що належать українським архітекторам сталінського періоду: О. Власову, О. Тацію, Д. Чечуліну.
Зображення: Яків Черніхов. Композиція №37 із книги Архітектурні фантазії. 101 композиція. 1933