Читати/говорити: ЛекторійКнижковий Арсенал

Читати/говорити: Лекторій

Куратор: Євгеній Стасіневич

Спочатку з’являється здатність говорити. Пізніше ми починаємо читати. А за якийсь час ми вже хочемо поєднувати і те, й інше: говорити про прочитане, ділитися досвідом читання, витворювати спільні території – дискусійні, але потрібні. Це стосується і конкретної людини, але й культури загалом. Особливо – культури пост-тоталітарної, для якої навіть не вирішення окремих питань і проблем, а саме лишень їх називання й артикуляція є конче необхідними. Розмова як процес і стан, як дорога і мета.

І лекція тут є однією з можливих форм втілення такої розмови: монолог, який провокує до повнокровного діалогу. Латиною lectio то саме «читати», а тому – можемо собі подумати – нема нічого більш закономірного й послідовного, ніж лекції про літературу. Видається, що нині українській культурі, а отже, й літературі, як ніколи треба вдивитися у те, що робиться у найближчих сусідів, а конкретніше – у Польщі і на Балканах: регіонах, чий історичний спадок так подібний до українського і чиї способипроговорення в літературі посутнього і живо-дражливого, як мінімум, заслуговують нашої щонайпильнішої уваги. Подивитися на це і ще раз поговорити. Цьому й будуть присвяченідві з центральних лекцій програми – від поетів-перекладачів, а заразом і стовідсоткових «людей культури» (точніше – людей декількох культур)Катерини Калитко і Остапа Сливинського.

Хоча тільки цим не обмежимося. Поговоримо про найвпливовіших сьогодні світових і невідступно важливих для нас українських класиків.Західний літературний канон і його віддзеркалення в українських перекладах. Альтернативну історію як засіб літературної терапії – і множинність існування літератури як можливістьвибудовування різних і конкурентних її історій. «CelebrateDiversity» – добрий лозунг не лише для масових культурних заходів, але й для визначення стратегії розвитку постколоніальних культур загалом. І літератури зокрема. Адже різноманіття (досвідів і візій, точок зору і етико-естетичних позицій) – це саме те, що рятує від нудьги монологізму і всіляких ідеологічних авторитаризмів: хоч політичного характеру, а хоч і літературного.

Так просто стає цікавіше. А яке ж першочергове «завдання» літератури, як не робити нам «цікаво»? Цікаво говорити про важливе – для цього Книжковий Арсенал і започатковує цьогоріч свій Лекторій.

YouTube video