Футуромарення

Жов 05 2021 Published by under

Мистецький арсенал продовжує перевідкривати культурну спадщину України ХХ століття проєктом ФУТУРОМАРЕННЯ, присвяченому яскравому авангардному спалаху — футуризму.

«Бацила футуризму», за метафоричним визначенням Михайля Семенка (1922), зародилась в Італії і поширилась світом на початку ХХ століття. Невизначеність (марення) та процесуальність важливі для футуристів як концепти творчих пошуків; звідси — назва виставки.

Проєкт простежує шлях футуризму від «інфікування» ідеями нового мистецтва в 1910-х в Одесі, Києві, Херсоні, Миколаєві до закріплення його у Харкові в 1920-х стараннями Михайля Семенка.

Експозиція в Мистецькому арсеналі презентує найбільш радикальну візію мистецтв 1920-х в Україні: деструкції старої мистецької форми та її модернізації. Експеримент і провокація, змішування серйозного і смішного, політичного і побутового — таким був шлях футуризму. Проєкт ФУТУРОМАРЕННЯ — не лише про мистецтво. Він, передусім, про людину і суспільство, які постають перед викликами доби — соціальними, економічними, світоглядними.

Куратори ФУТУРОМАРЕННЯ — Вікторія Величко та Ігор Оксаметний працювали над проєктом понад два роки, досліджуючи архіви та фонди українських музеїв.

Співкураторка виставки Вікторія Величко. Фото — Володимир Шуваєв, Павло Змєй

Кураторський текст до виставки ФУТУРОМАРЕННЯ

Співкуратор виставки Ігор Оксаметний. Фото — Володимир Шуваєв, Павло Змєй

Виставка займає 4 тисячі квадратних метрів Мистецького арсеналу. На ній представлені майже півтисячі експонатів. Це і знакові, і маловідомі твори з 19 державних інституцій культури (музеїв, архівів, бібліотек, дослідницьких центрів) та 8 приватних колекцій, архівні документи, фотографії, ігрові та хронікальні кінострічки. Зокрема, це єдині збережені в Україні супрематичні вишивки Ніни Генке-Меллер, а також твори Давида Бурлюка, Вадима Меллера, Олександра Богомазова, Марії Синякової, Бориса Косарева, Сандро Фазіні, Василя Єрмилова, кінокамера і фільми Євгена Деслава та інші. На виставці глядачі також побачать реконструкцію сцени з вистави Ігоря Терентьєва «Дивак», нереалізованого футуристичного архітектурного проєкту Театру масового музичного дійства у Харкові, мультимедійну інсталяцію «Поезомалярство» на вірші Михайля Семенка.

Куратори також підготували спеціальні репортажі з експедицій знаковими для України локаціями футуризму — села Чорнянка на Херсонщині, де в обійсті братів Бурлюків зародилась група «Гілея» та з села Красна Поляна на Харківщині, де сестри Синякови приймали знаменитих тепер на весь світ авангардистів.

Як і інші проєкти Мистецького арсеналу, ФУТУРОМАРЕННЯ є міждисциплінарним. В його межах відбудеться спеціальна концертна програма «Фокстроти» письменника і дослідника літературного футуризму Сергія Жадана з Юрієм Гурджи; перформанс Алли Загайкевич «Музика футуризму»; імерсивний перформанс-презентація «EXTER.Live»; перегляди фільмів, лекції, зустрічі, освітня програма для дітей, підлітків та дорослих.

Коментарі Вимкнено до Футуромарення

Чутливість. Сучасна українська фотографія

Лип 16 2021 Published by under

[Щоб переглянути віртуальний тур виставкою, натисніть на зображення. Скористайтеся аудіогідом українською (червона відмітка) та/або англійською (синя відмітка) мовами]

Фотографія змушує нас віддавати належне швидкоплинному. Незмінною залишається чутливість творця до того, що можна назвати тремтінням світу. Саме вона, ця чутливість, і надає світлині — по суті, технічному образові — його естетичного й символічного вимірів. А отже, фотографія зберігає за собою здатність бути надзвичайно рефлексивним і чутливим до змін часу, тенденцій, технологій та оптики медіумом.

Вторгнення фотографії в середовище класичних образотворчих мистецтв спровокувало революційний процес перегляду багатьох кордонів. Утім, саме фотографічний медіум є найбільш швидкозмінним і залежним від технологічного поступу, він має власну природу, зумовлену взаємодією чутливої поверхні зі світлом. Останніми десятиліттями чимало уваги приділяли полярності аналогового та цифрового зображень, плівки та матриці, — вибудовували найпохмуріші прогнози стосовно майбутнього фотографії.

Однак ці фаталістичні пророцтва сьогодні не справджуються — навпаки, бачимо своєрідну гібридизацію традиційної аналогової фотографії та стрімких цифрових новацій, співіснування естетик та підходів, що притаманні обом технологіям. Ще одну небезпеку для фотографії вбачають у надзвичайно розширених, разом із цифрою та гаджетами, можливостях операційної системи медіуму. Звідси — безмежність та неосяжність сучасної фотографії, її участь у перегонах нескінченного репродукування та розмноження. Фотографія буквально розчиняється у масовій культурі, тому іноді важко розрізнити, що́ зараз перед нами — предмет мистецтва чи випадковий кадр, вдалий чи не дуже.

Виставка «Чутливість. Сучасна українська фотографія» репрезентує множинність методів роботи з фотографічним медіумом в Україні протягом майже трьох останніх десятиліть. Таке хронологічне рамування не випадкове, адже фотографія постала як самодостатній вид у системі сучасного українського мистецтва ще на початку 1990-х років. Нині ж важливим є подивитися на цей шлях цілісно та розгорнуто, оприявнити те, що називають «загальною картиною». Попри те що виставка охоплює широке коло авторів та явищ, її акцент не на хронології чи енциклопедичності — а на процесах у самому медіумі. Фотографічна оптика дає змогу відчути та осмислити час на відносно короткій дистанції. А це можливо, не лише занурюючись у контекст історії, що насичена подіями та трансформаціями, але й демонструючи різні підходи до фотографії як такої, проявляючи ті її внутрішньовидові колізії, які припали на цей час.

Коментарі Вимкнено до Чутливість. Сучасна українська фотографія

Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-ХХІ століть

Бер 15 2021 Published by under

Проєкт мав відкритися в Мистецькому арсеналі ще в березні, а згодом і в червні, але поширення COVID-19 та продовження карантину завадило цьому — виставку довелося двічі демонтувати та переміщати всі роботи до фондосховищ Арсеналу. Під час карантину ми підготували відвідувачів до виставки — опублікували відео із сучасних графічних майстерень про різні техніки, а також дороговказ  для майбутніх відвідувачів.

3 липня 2020 року Мистецький арсенал все ж відкрив довгоочікувану виставку «Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-ХХІ століть».

Протягом ХХ століття українська друкована графіка зазнала чи не найбільших трансформацій за свою історію. Зв’язок української графіки із європейськими традиціями прослідковуються ще від ренесансних та барокових гравюр українських стародруків. Активне паломництво українських митців закордон у першій третині XX століття сприяло збагаченню національних художніх традицій та формуванню власного стилю із рисами модерну та авангарду. У часи «залізної завіси», попри всі заборони у пам’яті поколінь, жила традиція авангарду, а утилітарна функція й можливість допомогли графіці зазнати найменш руйнівного впливу радянської цензури. Незалежність України відкрила шлях постмодерністським світовим інтенціям, і український естамп знову знайшов своє місце у глобальному світовому мистецтві. 

Графіка давно не є суто «академічним» медіумом. Сьогодні друкована графіка може як залишатися «мономистецтвом», так і переплітатися, інтегруватися в інші медіа, щоразу демонструючи свої необмежені можливості. 

Цей проєкт — про естамп. У друкованій графіці малюнок — перший етап створення художнього твору, наступними є перенесення малюнку на кліше, процес його обробки та друк. Кожний з етапів може давати як очікувані, так і несподівані ефекти. У час над’якісних технологій створення та розмноження зображення виникає питання доцільності подібного аналогового методу створення відбитку. По-перше, саме техніки ручного друку дають ту текстуру та ефекти, на яку машина не здатна. По-друге, митець, який обирає printmaking як спосіб самовираження, має жагу до складного процесу створення роботи. 

Проєкт пропонує подивитися, як у вузлових точках українського мистецтва відбувалася трансформація естампу та якими були взаємозв’язки різних поколінь художників, явищ і тенденцій — від початку ХХ століття і до сьогодення. Експозиція, утім, побудована не лінійно. Роботи визнаних метрів української графіки з музейного фонду показані разом із творами відомих сучасних художників. Проєкти молодих митців  інтегруються в кожний з трьох тематичних блоків експозиції, демонструючи єдине змістовне поле. 

Перший блок присвячений графіці часів незалежної України та початку ХХ століття. Тут можна простежити, як мистецтво графіки реагувало на часи суспільних тектонічних змін та завдяки «сусідству» творів двох періодів поглянути на історію естампу. Другий блок демонструє, як і чому друкованій графіці вдалося не лише вижити в умовах ізольованості й цензури радянського періоду, а й розвиватися. У третьому блоці порушуються питання людської екзистенції та позачасовості.

Хоч експозиція не акцентує на «школах», або конкретних стилях та напрямах, вона представляє всі головні осередки друкованої графіки в Україні — Київ, Харків, Львів, Одесу, а також феномени українського естампу останніх ста років. 

Коментарі Вимкнено до Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-ХХІ століть

Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!

Вер 01 2020 Published by under

«Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!» — виставковий проєкт Мистецького арсеналу, що продовжує лінію репрезентації визначних імен у новітній історії українського мистецтва, до якої належать персональні виставки Олега Голосія, Кирила Проценка, Олександра Гнилицького. Серед уже реалізовних, проєкт Андрія Сагайдаковського вирізняється своїм експериментальним характером — простір Арсеналу перетвориться на тотальну інсталяцію, створену митцем. Це дозволить якнайповніше зануритися в творчість автора, побачити його метод в дії. 

Кураторський екскурс у виставку «Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!» 

Кураторська група проєкту: Олександр Соловйов, Соломія Савчук, Павло Гудімов

Творчий метод Сагайдаковського побудований на використанні звиклих речей в незвичний спосіб. У своїй творчості митець застосовує аномальні звуки, їдкі та специфічні запахи, «трешові» матеріали, кострубаті написи. Його інсталяції буквально огортають і водночас розщеплюють замкнену структуру виставкового простору, деконтекстуалізують його. З огляду на це декорація як мотив поєднання реального та ілюзії стає однією із наскрізних ліній виставки. Передовсім декорації покликані створити візуальний образ «експозиційного спектаклю», що розгортається в залах.  Глядач має змогу сам вирішувати, як тлумачити інформаційну та смислову складові встановлених декорацій. Адже вони дозволяють постійно міняти місцями ілюзію та реальність і у такий спосіб дезорієнтувати відвідувача, вносити в його сприйняття дещицю сумніву, перевертати загальноприйняту оптику розпізнавання видимого. Такі декорації є ніби грою із залами і в залах. У просторі цікаво блукати в захопливому очікуванні того, що буде далі, що відкриватиметься в наступних приміщеннях, що ще запропонує автор.

 На виставці можна простежити кілька циклів, тонко пов’язаних між собою тематично та стилістично: тіло як фрагмент, анатомічні штудії, тілесна еквілібристика, кіно, діти-воїни і дитячі забави, спортивні вправи. Не випадково основною темою нашої виставки є саме спорт. Та у цьому проєкті він не є ілюстрацією девізу «швидше, вище, сильніше», а радше  моделлю буття, відображенням поняття homo ludens — «людина, що грає». Митець із насолодою грає у власну гру, вигадуючи містифіковані змагання-забави. Він придумує правила, проектує декорації для своїх вправ і дисциплін, створюючи таким чином власний спорт-простір — імаджинаріум, що є естетично співзвучним із театром абсурду.

Віртуальний тур виставкою «Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!». Розроблено компанією AERO3D

Андрій Сагайдаковський народився в 1957 році у Львові. У 1979 році закінчив факультет архітектури Львівського політехнічного інституту. У 2012 році Андрій Сагайдаковський став лауреатом премії Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE АWARDS у номінації Відкриття ARSENALE. Живе та працює у Львові.

Коментарі Вимкнено до Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!

Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації

Вер 24 2019 Published by under

Хто нічого не творить ні словом, ні ділом — мертвий і в житті.
Параска Плитка-Горицвіт «Скажи поет…», 1988

Параска Плитка-Горицвіт — гуцульська художниця, фольклористка, етнографка, філософиня та фотографка. Вона жила усамітнено в карпатському селі Криворівня, і стала одним із культурних символів цього місця, та й всієї Гуцульщини. Однак широкому загалові мисткиня й досі мало відома. Параска створила власний мікрокосм, що існує на межі правди й вигадки, де реальне так тісно переплелося з містичним, що годі їх розділити. Її життя — тяжкий шлях випробувань, зокрема і 10 років радянських таборів за допомогу УПА. На цьому шляху Парасці вдалося не зрадити віри в людей, сповідувати філософію любові, і навчитися мандрувати, не виїжджаючи з села, завдяки творчості. 

Подолання гравітації — процес, що суперечить законам природи, ламає існуючі правила. Це пошук альтернативних способів буття, поза межами звичного кола та соціальних стереотипів. Виставка має на меті показати життєвий шлях Параски Плитки-Горицвіт, її формування як мисткині, творчу багатогранність, відстоювання власної ідентичності за умов соціально-політичного тиску.

Коли Параска повернулася з табору, багато хто з місцевих мешканців уникав контактів із нею, щоб не наражатись на реакцію радянської системи. Та попри те, що життя в селі диктувало власні правила й норми поведінки, мисткиня обрала шлях самореалізації, пізнання, віри та просвітництва. Набутий життєвий досвід вона втілювала у своїх рукотворних книжках та малюнках. А знання та контакти, отримані в таборі, сформували Парасчине сприйняття реальності та широке коло спілкування, що виходило далеко за межі села. 

Вивчаючи матеріали з архіву Параски Плитки-Горицвіт, простежуємо шлях випробувань: спомини про примусові роботи в Німеччині, згадка про допомогу УПА, а відтак — арешт і майже 10 років ув’язнення; після повернення — адаптація до нових радянських реалій, пошук однодумців і спілкування з односельцями через процес фотографування, створення власного каналу інформації та натхнення — листування з інтелігенцією з різних міст та знайомими з табору. Її побутове життя було невіддільним від щоденної творчості, ідеї народжувались у вирі всеохопної цікавості, під впливом прочитаних книжок, почутих історій, з газетних новин і з листів. Параска знала ціну часу, тож  збереження та передача знань через мистецтво мали для неї особливе значення.

У своїй творчості Параска Плитка-Горицвіт вдало поєднувала різні форми та підходи до фіксування реальності й навколишнього світу — від традиційного книговидання до новітніх медіа — фотографії та експериментів із друком та оформленням творів. В її роботах поєднано регіональні традиції та нові актуальні знання про космос, політику, далекі країни.

Уже по смерті Параски, її творчість набуває самостійного життя. Сприйняття її доробку трансформується в контексті сучасних змін, відкриваються нові грані прочитання текстів та візуальних образів, набувають цінності забуті твори. Завдяки сучасному осмисленню постаті Параски Плитки-Горицвіт, її творчість набуває актуальності для сьогодення, а надто — для нинішнього урбанізованого суспільства.

Виставка «Подолання гравітації» в Мистецькому арсеналі — це подорож світом духовних образів, казкових текстів, етнографічних записів, вигаданих ландшафтів і документальних фотографій.  

Коментарі Вимкнено до Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації

FINE ART UKRAINE 2013

Вер 12 2019 Published by under

З 14 по 24 лютого у Мистецькому Арсеналі відбулась IV виставка-ярмарок  FINE ART UKRAINE 2013.

FINE ART UKRAINE продемонстрував широку палітру сучасного образотворчого мистецтва – живопис, графіку, скульптуру, фотографію, спеціальні проекти та експозиції від провідних вітчизняних галерей.

Також було розроблено кілька спеціальних проектів, а саме:

  • Заголовний проект виставки: “Матч пойнт 88: за мить до нового життя”;
  • Галерея сучасного мистецтва NT‒Art Gallery представляє проект: Бебеля, 19. Квартирні виставки. Одеса, 1975 – 1979;
  • Творча резиденція “КалендАрт” презентує художній проект: “ Траєкторія”;  
  • Галерея сучасного мистецтва “Триптих АРТ” представляє проект Аліни Бачуріної: “Маленька, біла …”;
  • Проект Несоціалістичний реалізм від Михайла Ілько;
  • Проект Експансія кольору  від Петра Лебединця;
  • Клуб українських мистців (KУМ);
  • Школа фотографії Віктора Марущенка.

Коментарі Вимкнено до FINE ART UKRAINE 2013

100 ШЕДЕВРІВ СВІТОВОЇ СКУЛЬПТУРИ

Вер 12 2019 Published by under

З 12 квітня по 12 травня у Мистецькому Арсеналі відбулась виставка “100 шедеврів світової скульптури”. 100 творів 18 знакових світових митців в одному часі і просторі! Для того, щоб побачити хрестоматійні взірці світової скульптури, цієї весни не обов’язково їхати до Центру Помпіду, Музею Д’Орсе, Галереї Тейт чи МоМА – Мистецький Арсенал презентує скульптуру провідних авторів кінця XIX – першої половини XX століття, таких як Огюст Роден, Арістід Майоль, Амедео Модільяні, Генрі Мур, Ганс Арп, Олександр Архипенко, Костянтин Бранкузі, Рембрандт Бугатті, Поль Гоген, Сальвадор Далі, Едгар Дега, Альберто Джакометті, Діего Джакометті, Хана Орлова, Пабло Пікассо, Огюст Ренуар, Осип Цадкін, Жак Ліпшиць.

Виставка 100 шедеврів світової скульптури – меценатський проект на підтримку Мистецького Арсеналу. Завдяки колекціонерам в Україні концентруються яскраві твори світового мистецтва, а відомий філантроп та меценат Ігор Воронов люб’язно надав твори зі своєї колекції для експонування в Мистецькому Арсеналі задля підтримки розбудови та розвитку музейного комплексу. У рамках проекту Мистецький Арсенал ініціював публічну дискусію щодо державного і приватного субсидіювання культурних інституцій та розвитку мистецтва в Україні. Даним проектом Мистецький Арсенал актуалізував проблему відродження традицій українського меценатства, що складалися століттями від Київських князів до знаменитих родин Ханенків, Терещенків, Тарновських, Симиренків та інших, кому українська культура завдячує збереженням та розвитком. Сьогодні культура та її інституції в Україні гостро потребують опіки та сприяння приватних осіб, небайдужих до її минулого, теперішнього і майбутнього.

Коментарі Вимкнено до 100 ШЕДЕВРІВ СВІТОВОЇ СКУЛЬПТУРИ

ВЕЛИКЕ І ВЕЛИЧНЕ

Вер 11 2019 Published by under

1000 творів українського мистецтва із колекцій 35 провідних музеїв Укра­їни було презентовано в рамках Всеукраїнської мистецької виставки ВЕЛИ­КЕ І ВЕЛИЧНЕ у Мистецькому Арсеналі з 26 липня по 22 вересня 2013 року. Про­ект ВЕЛИКЕ І ВЕЛИЧНЕ став центральною мистецькою подією офіційної програми відзначення 1025-річчя Хрещення Київської Русі та крізь призму мистецтва проде­монстрував цивілізаційний вплив християнства на розвиток культури в Україні. Найяскравіші сторінки історії українського мистецтва від найдав­ніших часів до сьогодення і окреслив сам шлях формування української ідентичнос­ті. Вагомими завданнями виставки є пробудження історичної та культурної пам’яті українців, зміцнення відчуття спільності цивілізаційного досвіду та єдності історичних засад і світоглядних орієнтирів, усвідомлення причетності кожно­го до видатних сторінок минулого, а відтак і відповідальності за творення сьогодення.

Експозиція охоплювала історичний період тривалістю понад п’ятнадцять тисячоліть — від доби палеоліту до сецесії, модернізму та постмодерніз­му. Найцінніші артефакти із зібрань 35 музеїв України вперше зустрілися в од­ному часі й просторі. Проект такого експозиційного обсягу, масштабів міжін­ституційної співпраці та широти географії — безпрецедентне явище в історії Незалежної України. Сакральне мистецтво було представлено на виставці шедеврами різних епох. Також було представлено найдавніші на території України, зро­блені з кісток мамонта, музичні інструменти з Мізинської стоянки на Чернігівщині, вік яких сягає 14 тисяч років, одну із найбільших археологічних сенсацій ХХ століття — унікальне золоте вбрання знатної скіф’янки з Рижанівського кургана на Черкащині, а також знайдені у 2008 році на території Херсонеса античні фрески кінця ІІ — початку ІІІ ст. н. е. Твори портретиста часів Катерини ІІ, українця Володимира Боровиковського (Пол­тавський художній музей імені М. Ярошенка); сакрального монументаліста Миколи Ге, роботи якого зберігаються навіть у паризькому музеї д’Орсе (з колекції Харківсько­го художнього музею); передвижника, майстра жанрової картини та співця україн­ського побуту Миколи Пимоненка, чиї роботи ще за життя художника купував Лувр; академіка Петербурзької Академії мистецтв, співавтора розписів Володимирського собору в Києві й володаря титулу найкращого рисувальника Рима Вільгельма Котар­бінського (з колекції Сумського обласного художнього музею ім. Н. Онацького) до ве­личних постатей народного мистецтва — Марії Приймаченко і Ганни Собачко-Шостак (Національний музей народного декоративного мистецтва) та всесвітньо знаних ге­ніїв, які творили саме на українській землі, — Олександри Екстер та Казимира Мале­вича (Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Історико-художній музей села Пархомівка Краснокутського р-ну Харківської обл.).

Виставка “Велике і Величне” показала продовження тисячолітніх мистецьких тради­цій у роботах сучасних художників — Анатолія Криволапа, Тиберія Сільваші, Віктора Сидоренка, Миколи Малишка, Миколи Маценка, Олександра Сухоліта та інших. У низ­ці спецпроектів, що реалізуються молодими художниками в режимі work-in-progress, можна було простежити безпосередній зв’язок з іконографічними формами й наративни­ми схемами, із засобами, котрі побутували в сакральному мистецтві (стінопис, вітраж) та з релігійними образами: Роман Мінін у вітражах із серії “Світло шахтаря” замикає жанрові картинки з життя сучасників у міфологізований та схематизований простір фрагментів-клейм житійної ікони, Степан Рябченко поєднав естетику неонової ре­клами із сакральним сюжетом руки, що благословляє, а великі темні силуети з про­екту “На пам’ять” Гамлета Зіньківського перегукувались з величними постатями фресок у давньоруських соборах.

 

Проект ініційовано та організовано Мистецьким Арсеналом за сприяння Міністер­ства культури України.

Коментарі Вимкнено до ВЕЛИКЕ І ВЕЛИЧНЕ

Олег Голосій. Живопис нон-стоп

Чер 04 2019 Published by under

«Олег Голосій. Живопис нон-стоп» — ретроспективний дослідницький проект, що представляє творчість знакового для історії українського новітнього мистецтва художника Олега Голосія. На виставці будуть представлені понад 70 полотен, 50 графічних творів, 40 фотографій, архівні матеріали з 20 музейних та приватних зібрань України, а також маєтку художника Олега Голосія. Більшість цих робіт є маловідомими, а деякі будуть експонуватися вперше. За допомогою сучасних мультимедійних засобів на виставці будуть представлені найцікавіші варіанти попередніх експозиційних рішень, втілених на зарубіжних виставках за життя автора. 

У центрі спеціальної програми до виставки – постать Олега Голосія як видатного художника та широкий мистецький, культурний, філософський і літературний контекст, в якому він сформувався. У лекціях, авторських екскурсіях та дискусіях ми торкнемося близьких художнику мистецьких течій XIX-XX століття (зокрема, романтизму, експресіонізму, необароко, трансавангарду), проаналізуємо коло літератури, яка вплинула на художника. У дитячій та підлітковій програмі головний акцент буде зроблено на візуальному мистецтві як способі емоційного самовираження та філософської рефлексії.  Спеціальна освітня програма «Факультатив» для студентів старших курсів вищих навчальних закладів, молодих науковців, що цікавляться сучасною культурою та мистецтвом, створить платформу для обміну знаннями. Учасники й учасниці зможуть послухати лекції редакторів провідних онлайн-видань, що пишуть на тему культури та поспілкуватися з кураторами проекту. 

Олег Голосій – є одним із митців української Нової хвилі та художників групи, що сформувалась навколо майстерень «Паризької комуни» в Києві. Вже до початку 1990-х років Голосій стає зіркою української художньої сцени, має великий вплив на творчість інших художників не лише в Україні. За останні п’ять років свого життя художник створив більш ніж 270 живописних творів, які є взірцями самобутності генія, демонструють пошуки альтернативи радянському академізму через створення самодостатнього напрямку в живописі, спорідненого зі світовими постмодерністськими течіями, такими як італійський трансавангард

Виставка Мистецького арсеналу «Олег Голосій. Живопис нон-стоп» продовжує серію проектів присвячених творчості Олега Голосія в контексті сучасного українського мистецтва. Перша виставка — «Хлопець і комета» — відкрилась 15 травня у галереї The Naked Room і триватиме до 11 червня 2019 року. А підсумком проекту стане камерна виставка «Олег Голосій. Художник у музеї» в рамках відзначення 120-річчя Національного художнього музею України у вересні 2019 року. Окрім експозиції робіт із родини художника, у музеї відбудеться круглий стіл із питань колекціонування сучасного українського мистецтва. 

Коментарі Вимкнено до Олег Голосій. Живопис нон-стоп

Обабіч

Кві 24 2019 Published by under

«Ніщо так не об’єднує сусідів, як огорожа між ними»

Кожна історія має свій початок, свою передісторію, свої давні часи або, інакше кажучи, своє минуле.

Мистецький арсенал та Центр східноєвропейських і міжнародних досліджень (Zentrum für Osteuropa und internationale Studien, ZOiS, Берлін) представляють проект «Обабіч».

Куратор проекту Єжи Онух і фотографи Віктор Марущенко та Марк Невілл пропонують поглянути на місце й кордони уявного або фізичного сусідства між людьми, людьми і місцем, людьми і часом. Вони фіксують та інтерпретують як найновішу українську історію, починаючи з неймовірно виразних донбаських образів Марущенка, створених понад 15 років тому, так і нинішню дійсність.

Герої донбаських фотографій Марущенка на вигляд хоч і маргінали, однак, дивлячись на них, можна відчути, наскільки багатовимірним є людське існування. Ми бачимо, як вони працюють і відпочивають. Оповиті спогадами, прагненнями, мріями про кращу, красивішу, кольоровішу картину світу. Фотографії Невілла, — холодні й тому безпристрасні, але водночас такі, які зберігають дружню дистанцію, необхідну тоді, коли ми хочемо не лише показати когось, а й надати йому голос.  Подорожуючи Україною, Невілл не міг не помітити, що, попри війну на Сході з усіма її наслідками, життя триває, а люди, подібно до героїв серії Марущенка, прагнуть радості й занурення в красу. Марк зміг це відтворити у своїх фотографіях так, як це зробив Віктор Марущенко майже 20 років тому.

Спеціально до виставки художник Саша Курмаз створить графіті на металевій огорожі. Персональна історія художника стане коментарем до історій, представлених на виставці.

«Проект, який ми вам представляємо у форматі виставки та книжки, теж має своє минуле, різне для кожного з його учасників. Моїм завданням, як куратора, було зібрати всі ці історії, ці візуальні оповіді й створити для них сцену, на якій вони постали б в інакший спосіб. Спосіб, який не обов’язково повинен збігатися з уявленнями самих митців. Це також відкриває перед вами, учасниками зустрічі, можливість побудувати власну оповідь, яка може початися тут. Але ваша оповідь може також мати свою передісторію»
                                                                                                                                                                                                           Єжи Онух

 

Коментарі Вимкнено до Обабіч

Next »