Найкращий книжковий дизайн 2017 рік

Понад десять років працює у видавничій галузі, співпрацює з видавництвами, студіями дизайну та незалежними проектами — знається на верстці, редагуванні та перекладі. Досліджує історію, естетику, семіотику та технологію письма, шрифтів і текстової композиції.

«Якщо не зосереджуватися тільки на своїх професійних занудствах, то зрозуміло, що разом із фахівцями бачиш книжки краще. Серед конкурсантів були цікаві книжки з цікавими ідеями, але частина з них не змогла потрапити у списки фіналістів через неякісне поліграфічне виконання, економію на папері чи елементарних технічних речах. Відтак ми ставили на якість в усіх аспектах, тож, будемо сподіватися, що ті, хто не увійшли в короткі списки, зроблять із цього висновки.

Я також відзначив, що попри те, що в Києві вже є дуже потужна школа летерингу, причому у різних стилях, видавці з цим жодним чином не взаємодіють. Такого виразного засобу як професійний летеринг представлено не було».

На першому етапі конкурсу мене також вразило те, що видавці надсилають як найкращі свої роботи. Подекуди це викликає подив.

Участь у конкурсі дуже сподобалась. Якщо спершу це було дуже важко – передивитись і перетравити таку кількість книжок, для мене було дуже великим і несподіваним завданням. Але коли справа дійшла до фінального етапу – це перетворилося на дуже приємну роботу, хоч і непросту у виборі».

«Цього року на конкурс найкращого книжкового дизайну ми отримали майже вдвічі більше книг, ніж минулого. І я з радістю відмітила для себе, що на українському видавничому ринку з‘явилось багато нових, амбітних видавництв з цікавими та якісними проектами, які склали у конкурсі дуже потужну конкуренцію вже традиційним лідерам. Саме тому Goethe-Institut прийняв рішення додатково відзначити два видавництва, які, на жаль, не потрапили у шорт-лист, але які дуже стрімко розвивають свою видавничу програму. Отже, видавництво «Час майстрів» та видавництво «Видавництво» отримають участь в освітніх семінарах для видавців у Мінську та Франкфурті під час книжкового ярмарку».

«Коли я йшла на перший етап відсіювання, я уявляла, як ми сміливо відкладемо вбік 90% поданих книжок. Але сталося навпаки – на першому етапі категоричне «ні» отримали лише 10% видань. У наступних етапах відсіювати було все важче, хоча безсумнівні лідери були очевидні з першого ж дня. Важче було з короткими списками. Надзвичайно рада, що цьогоріч до перемоги наблизилися ті видавництва, які досі взагалі не фігурували як претенденти на естетику. Це означає, що видавництва роблять великі кроки на шляху розвитку, а відтак конкуренція на ринку зростатиме».

«Я оцінювала книжки з точки зору того, який вони матимуть вигляд на стенді у Франкфурті.

Цьогоріч подані мистецькі книжки більш цікаві – і за продакшном, і за контентом.

Мій фаворит – Out of the Blue Кірілла Головченка, вона дуже свіжа, і, що найважливіше, цілісна. Мені сподобалось, як це все працює у поєднанні, і ритм фото, і шрифт, і все інше.

Також мені дуже сподобався путівник «Україна для вас. Найкращі маршрути очима інсайдерів» (L’Officiel) і Донбас … – прекрасний продакшн, цікаві рішення.

У прозі та поезії виділяю книгу Тімоті Снайдера. Вона дуже класична за дизайном, але цілісна за своїм концептом. Обкладинка подобається більше, ніж суперобкладинка.. Гарна верстка.

У дитячому сегменті ситуація та ж, що й торік: дуже схожі рішення, складається враження, що ось цей однотипний підхід до дитячої ілюстрації повсюдний, нема ніякого розвитку. Виділяю книгу про банани! Авторка має власний підхід і стиль, це щось зовсім інше. Я за те, щоб була різноманітність.

Сподобалася книга про тварин – Класний меседж, за змістом вона важлива для дітей. Вона дуже крафтова, в цьому теж є сенс.

Проблема більшості видань у тому, що в них бракує концептів, ідеї, розуміння, як контент впливає на візуальну частину книги. Книжки роблять дуже формально».

Головна редакторка журналу Korydor, арт-критикиня

Керівник школи Projector, дизайнер

«Трошки розчарувало, що було мало добре зроблених дитячих книжок. Ми бачимо на маркеті багато новинок, але їх тут нема, а вони могли б поборотись з учасниками цьогорічного конкурсу.

Щоб перевершити “Аґрафку” нашим ілюстраторам і видавцям ще треба постаратися. Вони дуже сильні художники та дизайнери, і добилися того, що від початку слідкують за процесом друку. Від них виходять книжки, які відповідають високим стандартам якості».

Читайте також: Як оформити досконале ілюстраторське портфоліо: поради Олександра Ком’яхова

«Об’єктивним переможцем для мене і великим зацікавленням цього Книжкового Арсеналу була книжка Євгена Нікіфорова про радянські мозаїки – «Decommunized». Ми з Євгеном багато говорили про те, якою вона вийде. І я неймовірно зрадів, коли побачив, що це буде колабораційний проект «Dom Publishing» і «Основ» у надзвичайно якісному дизайні, я завжди відмічаю ті книжки, в яких є відчуття міри. Тут чудове впорядкування, книжка дуже грамотно зроблена. Ми поставили її як один з титульних проектів у просторі «Української візуальної книги». Усі члени журі були одноголосні у своєму рішенні, і саме вона отримала Гран-прі.

Важливо сказати, що в короткі списки потрапили не п’ять, а шість мистецьких книжок – це неймовірно важливо, бо стимулює появу української візуальної книги, а як на мене, Україна поки дуже відстає навіть від наших найближчих сусідів – Польщі, Чехії, де візуальна книга займає значну частку видань, що презентують країну. Те, що це маленький потічок переростає у таку маленьку річечку, дає надію, що наша платформа, «Українська візуальна книга», буде надалі прив’язана не тільки до Форуму та Арсеналу, але й буде представляти книги по всій Україні».

«Надзвичайно втішно, що цьогоріч конкурс «Найкращий книжковий дизайн» зібрав таку кількість достойних учасників, і вибір був надзвичайно непростим.

Я можу констатувати, що ми маємо дизайнерів, ілюстраторів та видавців світового рівня. А цей конкурс – я в це вірю, – стимулюватиме інших до зростання. Беззаперечні лідери у своїх категоріях та короткі списки задають високу планку і виявляють різноманітність підходів та можливостей візуальної мови, з якою можна і варто долати не лише кордони, а й наші внутрішні комунікаційні бар’єри»

«Це прекрасно, що у вас з’явився цей конкурс. Контент – завжди вагомий аргумент. Я не володію українською, тому моє перше знайомство було поверховим, лише візуальним.

Мені сподобалося, що ілюстрація настільки вагома у вашій прозі та поезії – принаймні, порівнюючи зі швейцарською традицією. Особливо мені сподобалося, що візуальна частина не намагалася «перекричати» сам твір, а в більшості випадків взаємодіяла з ним. Також я звернула увагу на перевидання класики в новому оформленні як спроба по-новому подивитися на відомі твори. Це означає, що ця література не старішає.

Я оцінила і високу якість паперу, і якість друку, який в основному здійснювався в Україні – і це дуже добре, що ви маєте повний цикл виробництва в межах країни. Швейцарія також може видавати й друкувати книжки, але це надзвичайно дорого, тож ми друкуємось закордоном – наприклад, в Німеччині. Але важливо зберегти цей цикл в межах однієї країни, розвивати власний ринок.

Мені надзвичайно сподобалася завершальна частина конкурсу – наша жвава дискусія. Це допомагає подивитися на книгу з різних точок зору. Тут очевидно є одна видатна книжка – «Decommunized», фотопроект, що ставить перед нами питання: як бути з культурним спадком, який ідеологічно віддаляється від нас, як зберегти те, що хотілося б забути? Ця книга зроблена на високому рівні, вона прекрасно укладена, створена з великою увагою до дрібниць. З одного боку – це мистецьке видання, з іншого – енциклопедія, документ.

Якщо ж говорити про дитячу книгу, то мені надзвичайно цікаво було відзначити, як можна говорити про чуття звуку у двовимірній площині книги, говорити мовою ілюстрацій і кольору. Це дуже привабливий спосіб взаємодії з дитиною, читаючи цю книжку. Це цікава тема, цікаве рішення, чудове матеріальне втілення.

Оцінювати прозу і поезію також було цікаво, особливо порівнюючи швейцарську художню традицію й українську, яка є багатшою. І тим цікавіше дивитися на ілюстровану прозу і поезію для дорослої аудиторії. «Супергерої» – абсолютна протилежність старомодному дизайну, книжка має дуже зручний і вмотивований формат і водночас схожа на арт-об’єкт.

Серед обраних книжок я також виділила «Чорну землю» Тімоті Снайдера (видавництво «Медуза») – вона традиційна, але я не проти традиційності. Вона дуже добре, професійно зроблена. Цей дизайн традиційний, але доречний – для цього непростого тексту, для розкритого історичного контексту».