Кураторська програма Настасії Євдокимової
Загірні королівства: поетичні книжки, які з’являться завтра
Наша країна існує в постійному очікуванні, що стосується літератури — це марення про Нобелівську премію, великий роман, однак важливіше — визначення конкретного шляху розвитку. Кураторська поетична програма — це спроба оприявити ці очікування, зазирнути у найближче майбутнє та окреслити тенденції української поезії. Нові невидані поетичні збірки авторів різних поколінь — це окремі королівства. Українська поезія завжди була різноманітною, однак тепер окремі автори перебувають на діаметрально протилежних полюсах поетики, вони все менше відчувають потребу в створенні угруповань, колективних читань — зрештою, кожен поет творить свою мову та своє королівство мови. Усередині кожної із майбутніх збірок є королі та придворні, відбуваються змагання між володарями, точиться боротьба за престол, постають технології, що намагаються перемогти людину.
Програма розповідає про поетичні книжки, які з’являться завтра, та авторів, які спроектують найближче майбутнє. Форма лише доповнюватиме зміст, адже слова — головний інструмент. У центрі майбутньої поетичної збірки Мирослава Лаюка — не поет і не людина, а поетичне і людське, Катерини Калитко — віра та сумнів, Остапа Сливинського — віднайдені ідеали та пережиті спогади, Вано Крюгера, Гєника Бєлякова та Олександра Моцара — хуліганство та завойовництво.
«Загірні королівства» — це кураторська програма, яка не лише об’єднає досі не видані збірки, залишаючи за собою право першого прочитання, але визначить та зафіксує поетичні симптоми сьогодення. Яку поезію читатимуть, які теми порушать, які концепти виокремлять. Алюзія на «загірну комуну», а отже гуманістичні ідеали, романтичну проекцію майбутнього, де світобудова підлаштовується під людину, дає можливість зрозуміти — яким буде «поетичне» завтра, які образи повернуться та брак яких тем ми відчуватимемо. Головні питання поетичної програми як ретранслятора — яким постає ідеальне майбутнє, якими будуть образи, де межа між машинами як рушієм прогресу та поезією як одиницею мистецтва й альтернативною реальністю водночас.