Музей новин

Лют 02 2018 Published by under

Культурно-освітній проект Музей новин, приурочений до 20-річчя програми ТСН. Експозиція музею розповідає про те, як створюються новини, як вони змінюють життя своїх героїв, розкриє таємниці рейтингів та внутрішню кухню виробництва новин, презентує унікальні експонати часів здобуття незалежності, а також представить 100 головних новин України. 

Експозиція музею налічуватиме 10 залів з інтерактивними зонами, кожна з яких присвячена окремій темі. Так, в одному з залів відвідувачі музею дізнаються, як створюються новини, яким чином  люди стають героями новин і як змінюється їхнє життя після виходу матеріалу в ефір, побачать ролі ведучих і журналістів у цьому процесі. У музеї також передбачена інтерактивна зона — телестудія, де кожен зможе спробувати себе у ролі ведучого чи репортера та створити власну телевізійну новину: від запису стендапу до фінального монтажу. Окрім цього, у музеї заплановані голосування та тести, під час яких глядачам запропонують відповісти на запитання з журналістської етики: вирішити, як має діяти журналіст у тій чи іншій ситуації, яка новина достовірна, а яка ні.

Окрема частина експозиції зосереджена навколо ста головних новин незалежної України. Над їхнім вибором працювало журі із понад 30-ти експертів: істориків, політологів, соціологів, журналістів, громадських діячів та лідерів думок. Відвідувачі також зможуть проголосувати за 10 найвизначніших новин в історії незалежної України. 

Зал, присвячений незалежності України, розповість не тільки про відображення цієї визначної події у новинах, але і представить цінні експонати — від чернетки Акта проголошення незалежності України з особистого архіву Левка Лук’яненка до транспарантів, з якими українці виходили на вулиці столиці в пам’ятні дні. 

Коментарі Вимкнено до Музей новин

Як тебе звати?

Гру 22 2017 Published by under

Неочікувано Україна стала частиною глобальної гуманітарної кризи. Проблема, про яку ми читали лише у новинах, – тепер частина нашого життя. Понад мільйон людей залишили свої будинки на сході країни і переїхали до інших міст України: Київ, Дніпро, Харків. Багато хто залишився в Луганській та Донецькій області, але все одно були змушені переїхати. Вони залишили все, що у них було, та взяли з собою тільки найнеобхідніше. Найчастіше це трохи більше, ніж власні традиції, цінності та звички. Для деяких нематеріальні цінності – це все, що у них залишилося.

Для кожного з них назавжди змінилося сприйняття реальності. Відбулася деконтекстуалізація всіх елементів звичного життя. Дім тепер – просто місце проживання, укриття, а не сімейне вогнище. Змінилися заняття, дозвілля, інтер’єри, одяг, потреби. Змінилося все. Людині, яка ніколи спонтанно не залишала свій будинок, неможливо це зрозуміти. Як же викликати у неї емпатію?

Завдання виставки «Як тебе звати?» – показати не відмінності між життями людей, які залишили свої помешкання, і тими, хто ніколи з цим не стикався, а показати їхню схожість. Продемонструвати, що нас усіх пов’язують спільні цінності і у нас схожі звички, що ми хочемо однакових речей: безпеки, комфорту, стабільності. Розповісти, що єдина відмінність між нами створена психологічним бар’єром, який ми вибудовуємо, віддаляючись один від одного. Бар’єром, який породжує нові ідеології, нарощуючи негативні стереотипи про одні групи людей в очах інших.

Група, яка найбільш сильно страждає від кризи – це діти. Діти, які не можуть вирішити самі за себе, залишитися їм або виїхати. Діти, які залежні від рішень своїх батьків. Серед них є і зовсім малі, і підлітки. Для кожної вікової групи переїзд на нове місце – це неймовірний стрес. Найменші ніколи не згадають свій справжній дім, і ніхто не знає, скільки років вони будуть жити в тимчасових місцях для переселенців. У багатьох з них в нових будинках немає ані своєї спальні або гральної кімнати, ані дитячої або спортивного майданчика біля будинку, немає свого столу, за яким можна робити уроки. А найчастіше є тільки незатишний спільний простір.

Понад 200 тисяч дітей в Україні, які залишили свої помешкання на Сході, зростають у складних економічних та психологічних умовах. Там формуються їхні звички, вибудовуються нові цінності. Вони виростуть і цілком ймовірно влаштують свої життя, але чим будуть наповнені їхні спогади, яким в їх пам’яті залишиться дитинство? Завдання кожного з нас – побачити і почути цих дітей. Не закриватися від проблем цих сімей, а задуматися над тим, що кожен з нас може зробити для того, щоб в житті цих дітей стало трохи більше світла.

З іншого боку, чи справді раніше умови життя всіх були ідеальними? Більшість жителів України жило і живе за межею бідності. І люди, які допомагають переселенцям, досить часто не можуть прогодувати навіть свою сім’ю. Але вони допомагають. Тому що гуманність і емпатія у них у крові.

Цією виставкою ми сподіваємося звернути увагу на проблему внутрішньо переміщених осіб, які живуть в Україні. Наша цільова аудиторія – це кожен українець. Ми хочемо побачити тих, кому довелося пережити переїзд і тих, хто живе в містах, які приймають переселенців. Тих, хто відкритий і тих, хто не готовий до діалогу. Адже ми віримо, що територія мистецтва – саме те місце, де цей діалог може початися.

Ми поговоримо з психологами й соціологами, художниками і, звісно, із самими дітьми. Ми спробуємо знайти для них зони комфорту та інтересу. Наші художники будуть разом з ними створювати малюнки і архітектурні об’єкти. За допомогою мистецтва ми будемо шукати відповіді на питання психологічної реабілітації.

Виставка «Як тебе звати?» покликана не тільки за допомогою документальних фактів показати, в яких обставин опинилися люди, але і за допомогою художніх проектів занурити глядача у відповідну атмосферу. Художники, які представлені в проекті, працюють з темою Сходу України і особистісної кризи. Через персональні історії та історії своїх героїв вони говорять про проблеми, які торкнулися кожного.

Експозиція побудована таким чином, щоб познайомити глядача з етапами, з якими довелося зустрітися переселенцям. Це покидання дому, дорога в невідоме, ностальгія за звичним способом життя і новий побут. Підсумком виставки стає зал творення і дитячої творчості. Тому що ми віримо, що мистецтво здатне допомогти нам знайти сенс, зцілювати і об’єднувати.

Психологічна і фізична адаптація – це величезна територія для дослідження. І ми не підбиваємо його підсумки. Ми підбиваємо лише підсумки минулого року, дивимося, куди ми прийшли, які були успіхи і невдачі, порушуємо питання, що ще ми можемо зробити, аби поліпшити становище. Що ж стосується дослідження теми, ми радше вчимося говорити про неї, пробуємо вибудувати діалог, звертаючись до всіх учасників цього процесу – переселенців, мешканців міст, новоприбулих дітей, і тих дітей, які їх прийняли.

Виставка буде супроводжуватися зустрічами і розмовами, фільмами й сценічними постановками. За допомогою різних інструментів і методів ми спробуємо розповісти про проблему внутрішніх переселенців в Україні, про їх адаптації, про емпатії і гуманності щодо один одного, які мають стати обов’язковими рисами кожного з нас.

 

Коментарі Вимкнено до Як тебе звати?

Next »