Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації

Вер 24 2019 Published by under

Хто нічого не творить ні словом, ні ділом — мертвий і в житті.
Параска Плитка-Горицвіт «Скажи поет…», 1988

Параска Плитка-Горицвіт — гуцульська художниця, фольклористка, етнографка, філософиня та фотографка. Вона жила усамітнено в карпатському селі Криворівня, і стала одним із культурних символів цього місця, та й всієї Гуцульщини. Однак широкому загалові мисткиня й досі мало відома. Параска створила власний мікрокосм, що існує на межі правди й вигадки, де реальне так тісно переплелося з містичним, що годі їх розділити. Її життя — тяжкий шлях випробувань, зокрема і 10 років радянських таборів за допомогу УПА. На цьому шляху Парасці вдалося не зрадити віри в людей, сповідувати філософію любові, і навчитися мандрувати, не виїжджаючи з села, завдяки творчості. 

Подолання гравітації — процес, що суперечить законам природи, ламає існуючі правила. Це пошук альтернативних способів буття, поза межами звичного кола та соціальних стереотипів. Виставка має на меті показати життєвий шлях Параски Плитки-Горицвіт, її формування як мисткині, творчу багатогранність, відстоювання власної ідентичності за умов соціально-політичного тиску.

Коли Параска повернулася з табору, багато хто з місцевих мешканців уникав контактів із нею, щоб не наражатись на реакцію радянської системи. Та попри те, що життя в селі диктувало власні правила й норми поведінки, мисткиня обрала шлях самореалізації, пізнання, віри та просвітництва. Набутий життєвий досвід вона втілювала у своїх рукотворних книжках та малюнках. А знання та контакти, отримані в таборі, сформували Парасчине сприйняття реальності та широке коло спілкування, що виходило далеко за межі села. 

Вивчаючи матеріали з архіву Параски Плитки-Горицвіт, простежуємо шлях випробувань: спомини про примусові роботи в Німеччині, згадка про допомогу УПА, а відтак — арешт і майже 10 років ув’язнення; після повернення — адаптація до нових радянських реалій, пошук однодумців і спілкування з односельцями через процес фотографування, створення власного каналу інформації та натхнення — листування з інтелігенцією з різних міст та знайомими з табору. Її побутове життя було невіддільним від щоденної творчості, ідеї народжувались у вирі всеохопної цікавості, під впливом прочитаних книжок, почутих історій, з газетних новин і з листів. Параска знала ціну часу, тож  збереження та передача знань через мистецтво мали для неї особливе значення.

У своїй творчості Параска Плитка-Горицвіт вдало поєднувала різні форми та підходи до фіксування реальності й навколишнього світу — від традиційного книговидання до новітніх медіа — фотографії та експериментів із друком та оформленням творів. В її роботах поєднано регіональні традиції та нові актуальні знання про космос, політику, далекі країни.

Уже по смерті Параски, її творчість набуває самостійного життя. Сприйняття її доробку трансформується в контексті сучасних змін, відкриваються нові грані прочитання текстів та візуальних образів, набувають цінності забуті твори. Завдяки сучасному осмисленню постаті Параски Плитки-Горицвіт, її творчість набуває актуальності для сьогодення, а надто — для нинішнього урбанізованого суспільства.

Виставка «Подолання гравітації» в Мистецькому арсеналі — це подорож світом духовних образів, казкових текстів, етнографічних записів, вигаданих ландшафтів і документальних фотографій.  

Коментарі Вимкнено до Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації

Дивовижні історії Криму

Січ 30 2019 Published by under

Сяйво моря, шум кипарисів, стрімкі урвища над хвилями, майже відчутний запах лаванди і безкінечний степ, де полин і кургани, а земля кольору світлої охри. Таким виглядає Крим на картинах, малюнках і фотографіях: прекрасний, але часом суворий. І здається, в українській суспільній свідомості Крим постає більше простором, ландшафтом, ніж домом безлічі – інколи добре вивчених, а часом загадкових дописемних – культур. 

Саме тому ми розповімо – про Крим і його людей. 

Хто і як тут жив? Хто залишив ці неймовірні кургани? Ці фортеці, мінарети і колони? Кораблі і золоті гривни? Як тут жилося у давнину, а як лише нещодавно – ще кількасот років тому? Як краще уявити, зрозуміти і глибше відчути цю захопливу історію? 

Ця виставка створена як можливість крок за кроком пройти слідами давніх народів. Крим був для них домом, але усі вони: кімерійці, таври, скіфи, елліни, а пізніше готи, сармати, візантійці, хозари, половці, генуезці й венеційці, турки-османи, кримські татари – ніколи не жили відрізаними від решти світу.  Культури-відгалуження великих степових цивілізацій активно взаємодіяли з материком, і тому споріднені археологічні пам’ятки знаходимо сьогодні по всьому українському сходу аж до Харкова, а  впливи – далеко на захід до Галичини й Польщі. Під час Великого переселення народів цілі осередки поселень кочових народів залишилися тут, на цьому півострові. Крим належав і до середземноморської цивілізації, сполучаючись через Чорне море із Грецією, Італією та Візантією.  

Усі ці культури стали джерелом подальшого етнічного формування людності півострова, бо ж  поєднувалися не лише з сусідами на північ і на південь, але й століттями перепліталися між собою. Тут, у Криму, пролягала межа світів – наприклад, скіфського й античного, які воювали і торгували один із одним, запозичували і творили один для одного. Цікавий приклад цьому – численні скіфські золоті прикраси у знаменитому звіриному стилі, імовірно виготовлені саме грецькими майстрами чорноморського узбережжя. Або ж давні таври, мешканці кримських гір, про яких згадують античні автори: вони настільки тісно взаємодіяли зі скіфами, що виникла навіть окрема назва краю – Тавроскіфія. Натомість вплив пізніших народів відчувався у степах Криму ще донедавна. Скажімо, спосіб життя хозарів, тюркських кочових племен, які прийшли сюди євразійським степом, зберігався аж до ХХ ст. 

Усе це й стало тим великим кримським плавильним казаном, у якому народилися сучасні народи й, зокрема, кримські татари – автохтонний (місцевий, корінний) етнос Криму. Ми розкажемо вам розмаїті історії і про самих qırımlı. Про їхні традиції, віру, освіту й особливі церемонії. Як багато ви знаєте про знамениту кавову культуру кримців? Це нагода зануритися у її секрети трохи глибше. 

Ми покажемо Крим, наче створивши строкатий стратиграфічний розріз ґрунту, де культурні шари різного часу змінюють одне одного – чим глибше, тим давніше. Зараз ми разом із вами запускаємо уявний зворотній відлік часу, заглиблюючись крізь культурні шари аж до найдавнішого – того, що творився, коли людини ще не існувало. 

Крим не був ізольованим і закритим – він був жвавим перетином культур. Цей півострів зростав і живився контактами з іншими землями, але навіть коли ці зв’язки слабли, із взаємодії народів Криму, із досвіду давніх метрополій, завжди народжувалося щось особливе. Те, що й сьогодні переживаємо як неповторність Криму. Те, що визначатиме його майбутнє, попри випробування, яким він піддається нині і які подолає: так уже неодноразово траплялося у його дивовижній історії. 

Коментарі Вимкнено до Дивовижні історії Криму

« Prev - Next »