ВЕЛИКЕ І ВЕЛИЧНЕ

1000 творів українського мистецтва із колекцій 35 провідних музеїв Укра­їни було презентовано в рамках Всеукраїнської мистецької виставки ВЕЛИ­КЕ І ВЕЛИЧНЕ у Мистецькому Арсеналі з 26 липня по 22 вересня 2013 року. Про­ект ВЕЛИКЕ І ВЕЛИЧНЕ став центральною мистецькою подією офіційної програми відзначення 1025-річчя Хрещення Київської Русі та крізь призму мистецтва проде­монстрував цивілізаційний вплив християнства на розвиток культури в Україні. Найяскравіші сторінки історії українського мистецтва від найдав­ніших часів до сьогодення і окреслив сам шлях формування української ідентичнос­ті. Вагомими завданнями виставки є пробудження історичної та культурної пам’яті українців, зміцнення відчуття спільності цивілізаційного досвіду та єдності історичних засад і світоглядних орієнтирів, усвідомлення причетності кожно­го до видатних сторінок минулого, а відтак і відповідальності за творення сьогодення.

Експозиція охоплювала історичний період тривалістю понад п’ятнадцять тисячоліть — від доби палеоліту до сецесії, модернізму та постмодерніз­му. Найцінніші артефакти із зібрань 35 музеїв України вперше зустрілися в од­ному часі й просторі. Проект такого експозиційного обсягу, масштабів міжін­ституційної співпраці та широти географії — безпрецедентне явище в історії Незалежної України. Сакральне мистецтво було представлено на виставці шедеврами різних епох. Також було представлено найдавніші на території України, зро­блені з кісток мамонта, музичні інструменти з Мізинської стоянки на Чернігівщині, вік яких сягає 14 тисяч років, одну із найбільших археологічних сенсацій ХХ століття — унікальне золоте вбрання знатної скіф’янки з Рижанівського кургана на Черкащині, а також знайдені у 2008 році на території Херсонеса античні фрески кінця ІІ — початку ІІІ ст. н. е. Твори портретиста часів Катерини ІІ, українця Володимира Боровиковського (Пол­тавський художній музей імені М. Ярошенка); сакрального монументаліста Миколи Ге, роботи якого зберігаються навіть у паризькому музеї д’Орсе (з колекції Харківсько­го художнього музею); передвижника, майстра жанрової картини та співця україн­ського побуту Миколи Пимоненка, чиї роботи ще за життя художника купував Лувр; академіка Петербурзької Академії мистецтв, співавтора розписів Володимирського собору в Києві й володаря титулу найкращого рисувальника Рима Вільгельма Котар­бінського (з колекції Сумського обласного художнього музею ім. Н. Онацького) до ве­личних постатей народного мистецтва — Марії Приймаченко і Ганни Собачко-Шостак (Національний музей народного декоративного мистецтва) та всесвітньо знаних ге­ніїв, які творили саме на українській землі, — Олександри Екстер та Казимира Мале­вича (Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Історико-художній музей села Пархомівка Краснокутського р-ну Харківської обл.).

Виставка “Велике і Величне” показала продовження тисячолітніх мистецьких тради­цій у роботах сучасних художників — Анатолія Криволапа, Тиберія Сільваші, Віктора Сидоренка, Миколи Малишка, Миколи Маценка, Олександра Сухоліта та інших. У низ­ці спецпроектів, що реалізуються молодими художниками в режимі work-in-progress, можна було простежити безпосередній зв’язок з іконографічними формами й наративни­ми схемами, із засобами, котрі побутували в сакральному мистецтві (стінопис, вітраж) та з релігійними образами: Роман Мінін у вітражах із серії “Світло шахтаря” замикає жанрові картинки з життя сучасників у міфологізований та схематизований простір фрагментів-клейм житійної ікони, Степан Рябченко поєднав естетику неонової ре­клами із сакральним сюжетом руки, що благословляє, а великі темні силуети з про­екту “На пам’ять” Гамлета Зіньківського перегукувались з величними постатями фресок у давньоруських соборах.

Проект ініційовано та організовано Мистецьким Арсеналом за сприяння Міністер­ства культури України.