Тіні забутих предків. Виставка

«Тіні забутих предків. Виставка» – масштабний музейний проект,присвячений культовому фільму Сергія Параджанова. Фільму, який відійшов від статусу звичайного кіно, та став етапною роботою для українського мистецтва та національного кінематографу. Бо навіть після п’ятдесяти років кінофільм постає перед глядачем як провокація – справжнє непідробне мистецтво, що пройшло перевірку часом.

Проект «Тіні забутих предків. Виставка» покликаний відтворити світ фільму, зрозуміти контекст місця та часу, в яких він народжувався, та дослідити, де у кінострічці художній вимисел, а де – назавжди втрачена реальність.

«З самого початку «Тіні…» були не конвеєрною стрічкою студії Олександра Довженка, а творчою лабораторією. Група митців-першопрохідців перетворила знімальний процес на якесь алхімічне дійство, чарівництво!» – коментує знімальний процес один з кураторів проекту Андрій Алферов.

У структурі виставки закладений «шлях» фільму. Дев’ять залів експозиції – це дев’ять своєрідних етапів створення фільму. Кожен із них дає можливість подивитися на «Тіні…» під різними кутами. В експозиції вперше будуть представлені розкадрування, зроблені Сергієм Параджановим, які зберігалися півстоліття в особистому архіві Володимира Луговського – другого режисера «Тіней…»; такі ж невідомі роботи Георгія Якутовича –художника фільму; фотографії та свідоцтва Тіберія Сільваші, який у студентські роки був фактично волонтером на зйомках картини; інтерв’ю та проби Геннадія Юхтіна, який був утверджений на роль Івана ще до того, як вона перейшла до молодого актора Миколайчука; роботи Лідії Байкової, яка створила світ унікальних костюмів «Тіней забутих предків». Крізь усю експозицію пройде відлунок стрічки у роботах сучасних художників Миколи Малишка, Тіберія Сільваші, Андрія Хіра, Антона Логова, Сергія Панасенка, композитора Святослава Луньова та режисера Ігоря Подольчака.

На цих зв’язках акцентує увагу Павло Гудімов: «Фільм настільки концентрований, що потягнув за собою цілий спектр художніх явищ у сучасному мистецтві».

Крім цього, сама історія фільму співіснує з багатьма легендами навколо нього. Як же все було насправді? Дослідити це допомогли спеціально влаштовані в рамках проекту експедиції на Гуцульщину, впродовж яких відбулися численні розмови з безпосередніми учасниками та свідками зйомок – тими, кого у заключних титрах «Тіней…» позначили як «гуцули Верховини». А оскільки один і той самий випадок поставав у світлі різних трактувань, то підійти до них вдалось лише іронічно, пропустивши химерність багатьох історій у форматі коміксів Клубу ілюстраторів «Pictoric».  

Так, крок за кроком, завдяки елементам мультимедійності, глядач матиме нагоду відчути свою причетність до феномену української культури.

Важливість комплексного підходу в огляді кінокартини відзначав і Юрій Іллєнко: «Він [Параджанов] створив навколо себе цілий напрям, який був колосальним інакодумством, не політичним, але інакодумством у мистецтві, що було набагато плідніше, складніше та багатше, адже це не так однозначно, як просте невизнання певних політичних нормативів».

Тож невипадково куратори виставки відходять від пов’язаних із фільмом політичних подій. Твір вписується у світову хроніку першої половини 60-х років, за допомогою чого виокремлюється його власне місце у загальнокультурному контексті. Такі акценти на мистецькій складовій стрічки допомагають розвінчувати стійкі міфи про долю кіно у радянському суспільстві.

Супровідна програма проекту «Тіні забутих предків. Виставка» передбачає проведення лекцій про український та світовий кінематограф 60-х років, кураторських екскурсій, зустрічей з учасниками зйомок фільму та круглих столів.