Зоя Лерман. Чорне море (1980)
Зоя Лерман — українська художниця, скульпторка, чия творчість припала на часи офіційного «суворого стилю», соцреалізму. Лерман та її коло спілкування зараховують до українського андеграунду. Однак, сама мисткиня не вважала себе бунтаркою-шістдесятницею і, як згадують її сучасники, навіть не помічала тиску системи. За словами колекціонера Ігоря Диченка: «Зоя не була дотична ні до цього стилю [соцреалізму. авт.], ні до якогось іншого».
Майже весь час художниця працювала не на показ — персональних виставок не мала до 1994 року, а із Союзу художників отримувала лише другорядні замовлення. Найбільше Лерман зверталася до портретів, особливо жіночих, зображала матерів з дітьми, захоплювалася балеринами, танцюристами, деякий час досліджувала життя селянок, фольклор.
Зоя Лерман народилася в Києві, закінчила Республіканську художню школу імені Шевченка, де згодом викладала, а також Київський державний художній інститут. Великим учителем для Лерман став художник Сергій Григор’єв. Окрім забороненої свободи, яку давав своїм учням Григор’єв, художницю підживлювали живопис Врубеля, Пікассо, полотна доби Відродження.
Картина «Чорне море» з колекції Мистецького арсеналу була написана в 1980 році. Робота виконана олійними фарбами на дерев’яній дошці.
«Чорне море» Зої Лерман
На перший погляд може здатися, що перед нами танцюристи з картини Матіса. Насправді ж, перед нами шість спортсменів, які, наче давні греки, вправляються в різних видах змагань. Як і чоловіки з античних розписних ваз, ці персонажі зачаровують своєю фізичною красою. Двоє з них грають у теніс, один — їде на велосипеді, третій спортсмен, зображений в польоті, стрибає у воду. У центрі композиції — чоловік на білому човні з парусом. Все дійство відбувається на фоні морських хвиль, що додає сюжету ліричності, а персонажів романтизує.
Анімована студією анімації Pause to Play картина «Чорне море» Зої Лерман.
Створено в межах проєкту «Жива колекція»
Лерман віртуозно передає пластичність тіл своїх героїв, рух. Художниця обирає лише декілька кольорів: відтінки блакитного для зображення води та коричневого — для тіл спортсменів. Їй також вдається використати світло-сіре тло для об’єднання всієї композиції. Ним підкреслені рельєфність чоловічих фігур та прозорі гребінці хвиль. Полотну притаманний широкий, сміливий, але дуже влучний мазок. Загалом композицію можна розцінювати як ескіз до панно.
Незважаючи на те, що мистецький шлях Зої Лерман переживав різні часи: від повної професійної ізоляції до розквіту, художниця виховала не одне покоління талановитих учнів-художників.