Чисте мистецтво

«Чисте Мистецтво» – це виставка-розповідь про «наївних» митців і їхнє мистецтво, доповнена їхніми працями, створеними на «концептуальній» межі з сучасним, авангардним, народним мистецтвом. 
Між професійним (академічним) та традиційним (народним мистецтвом є невеликий масив надзвичайно цікавого арту, який називають наївним, аутсайдерським, аматорським, істинним та іншим. Це мистецтво створили самоуки, які не могли без малювання. Ні техніка, ні матеріали, ні комерційні мотиви не були визначальними в їхній праці, а тільки чисте бажання творити. 

Завдяки актуалізації потреби у неопосередкованому переживанні образотворчості у новітню епоху так зване наївне мистецтво все частіше потрапляє у фокус уваги дослідників, стає джерелом натхнення для художників-професіоналів та самодостатнім напрямом, що йому присвячено окремі монографії, виставкові проекти і музейні експозиції. Наївне або самодіяльне мистецтво у східноєвропейській традиції часом називають істинним. Подекуди його відносять до більш широкого поняття примітивізму, а частіше, навпаки, виокремлюють, наполягаючи на застосуванні дефініції «примітивізм» лише до мистецтва професіоналів, які свідомо копіюють та наслідують прийоми наївної творчості. Зрештою, у сучасному мистецтві межа між професійним і непрофесійним мистецтвом взагалі поступово зникає. Відсутність фахової освіти перестає бути визначальною, а мистецтво аутсайдерів все частіше експонується на великих виставках і бієнале. Не менше питань виникає при спробі розглянути  наїв на тлі явища народного мистецтва – селянської декоративно-ужиткової творчості та речей, створюваних позацеховими ремісниками і кустарями. Тому у назві проекту використано фразеологізм «чисте мистецтво», адже виставка є спробою поетичного узагальнення різнорідних творчих практик, головною рушійною силою та стрижнем яких є потяг до архетипічного, майже дитячого і безпосереднього погляду на світ. 

В експозиції представлено широкий діапазон феноменів, які протягом ХХ сторіччя зазнавали постійних взаємовпливів та взаємопроникнень: це і тиражна продукція кустарів, створювана для продажу на базарах та ярмарках, і наївне мистецтво, і твори індивідуальних ремісників, а також роботи талановитих самоуків, які стали класиками українського образотворчого мистецтва. 

Проект побудований як діалог: між класичною традицією і народною картиною, між наївним мистецтвом і примітивізмом, авангардом, а також сучасним мистецтвом, яке не припиняє знаходити у архетипічних кодах наїву джерело натхнення та референцій. 

В одному просторі зустрінуться  Марія Примаченко та Арсен Савадов, Георгій Малявін та Олександр Ройтбурд, Гнат Тарасюк та Олег Грищенко, Олександр та Євген Лещенки. Класичні твори живопису поєднаються з відео-артом. Спілкування із наївом та народною картиною є для сучасного художника свого роду терапевтичним актом і викликом, що ставить під питання кордони його власної практики.  Під цим кутом зору наїв постає не лише ресурсною базою оновлення культури за рахунок маргіналів, а потужною світоглядною стратегією, де свобода від стилістичних умовностей, використання найпростіших прийомів зображення, щирість та «чисте серце» мають на меті дати відповіді на ті самі питання, з якими має справу сучасне мистецтво. 

Проект «Чисте мистецтво» є спробою вивести наїв за межі традиційного «етнографічного» поля та вмістити його у більш широкий контекст розвитку вітчизняної художньої традиції. «Чисте мистецтво» є продовженням низки виставкових проектів Мистецького Арсеналу, серед яких «Вікна»,  «Катерина Білокур. Хочу бути художником» та «Марія Приймаченко. Неосяжне».