Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-ХХІ століть

Проєкт мав відкритися в Мистецькому арсеналі ще в березні, а згодом і в червні, але поширення COVID-19 та продовження карантину завадило цьому — виставку довелося двічі демонтувати та переміщати всі роботи до фондосховищ Арсеналу. Під час карантину ми підготували відвідувачів до виставки — опублікували відео із сучасних графічних майстерень про різні техніки, а також дороговказ  для майбутніх відвідувачів.

3 липня 2020 року Мистецький арсенал все ж відкрив довгоочікувану виставку «Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-ХХІ століть».

Протягом ХХ століття українська друкована графіка зазнала чи не найбільших трансформацій за свою історію. Зв’язок української графіки із європейськими традиціями прослідковуються ще від ренесансних та барокових гравюр українських стародруків. Активне паломництво українських митців закордон у першій третині XX століття сприяло збагаченню національних художніх традицій та формуванню власного стилю із рисами модерну та авангарду. У часи «залізної завіси», попри всі заборони у пам’яті поколінь, жила традиція авангарду, а утилітарна функція й можливість допомогли графіці зазнати найменш руйнівного впливу радянської цензури. Незалежність України відкрила шлях постмодерністським світовим інтенціям, і український естамп знову знайшов своє місце у глобальному світовому мистецтві. 

Графіка давно не є суто «академічним» медіумом. Сьогодні друкована графіка може як залишатися «мономистецтвом», так і переплітатися, інтегруватися в інші медіа, щоразу демонструючи свої необмежені можливості. 

Цей проєкт — про естамп. У друкованій графіці малюнок — перший етап створення художнього твору, наступними є перенесення малюнку на кліше, процес його обробки та друк. Кожний з етапів може давати як очікувані, так і несподівані ефекти. У час над’якісних технологій створення та розмноження зображення виникає питання доцільності подібного аналогового методу створення відбитку. По-перше, саме техніки ручного друку дають ту текстуру та ефекти, на яку машина не здатна. По-друге, митець, який обирає printmaking як спосіб самовираження, має жагу до складного процесу створення роботи. 

Проєкт пропонує подивитися, як у вузлових точках українського мистецтва відбувалася трансформація естампу та якими були взаємозв’язки різних поколінь художників, явищ і тенденцій — від початку ХХ століття і до сьогодення. Експозиція, утім, побудована не лінійно. Роботи визнаних метрів української графіки з музейного фонду показані разом із творами відомих сучасних художників. Проєкти молодих митців  інтегруються в кожний з трьох тематичних блоків експозиції, демонструючи єдине змістовне поле. 

Перший блок присвячений графіці часів незалежної України та початку ХХ століття. Тут можна простежити, як мистецтво графіки реагувало на часи суспільних тектонічних змін та завдяки «сусідству» творів двох періодів поглянути на історію естампу. Другий блок демонструє, як і чому друкованій графіці вдалося не лише вижити в умовах ізольованості й цензури радянського періоду, а й розвиватися. У третьому блоці порушуються питання людської екзистенції та позачасовості.

Хоч експозиція не акцентує на «школах», або конкретних стилях та напрямах, вона представляє всі головні осередки друкованої графіки в Україні — Київ, Харків, Львів, Одесу, а також феномени українського естампу останніх ста років.