fbpx

Занурення у «Відбиток». Дороговказ для відвідувачів виставки про українську друковану графіку ХХ-ХХІ столітьПро Нас

Занурення у «Відбиток». Дороговказ для відвідувачів виставки про українську друковану графіку ХХ-ХХІ століть

Масштабна виставка «Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-ХХІ століть» мала відкритися в Мистецькому арсеналі ще в березні, а згодом і в червні, але поширення COVID-19 та продовження карантину завадило цьому — виставку довелося двічі демонтувати та переміщати всі роботи до фондосховищ Арсеналу. Під час карантину ми підготували відвідувачів до виставки — опублікували відео із сучасних графічних майстерень про різні техніки, а також дороговказ для майбутніх відвідувачів. Текст нижче не є спробою перенести виставку онлайн, а лише слугуватиме додатковим інформаційним підсиленням, дороговказом для майбутніх відвідувачів «Відбитку».

3 липня Мистецький арсенал все ж відкрив довгоочікувану виставку.

Підготовка до виставки почалась майже два роки тому – влітку 2018-го Програмна рада Арсеналу обрала пропозицію незалежних кураторок Катерини Підгайної та Ірини Боровець переможцем щорічного Відкритого конкурсу проєктів. Відтоді до створення «Відбитку» окрім кураторок доєднались наукові консультанти Олександр Соловйов (куратор проєктів сучасного мистецтва Мистецького арсеналу) та Ольга Лагутенко (докторка мистецтвознавства, професорка НАОМА), музейний відділ та відділ сучасного мистецтва Арсеналу.

«Якщо ще 30-40 років тому у графіки було дуже багато утилітарних функцій – розмноження інформації, створення плакатів чи ілюстрування книг, то зараз їх виконують інші медіа. І за графікою залишається суто мистецька функція. До того ж, все більше митців роблять нетиражні унікальні друковані речі, а ми спостерігаємо новий виток у розвитку української друкованої графіки», – пояснює актуальність виставки Катерина Підгайна 👇

 «Відбиток» прагне унаявнити взаємозв’язки та трансформацію художників, явищ і тенденцій української друкованої графіки від початку ХХ століття і до сьогоднішнього дня. Тому куратори і архітектори обрали нелінійну структуру експозиції – роботи визнаних майстрів з музейних фондів взаємодіють з творами сучасних художників, демонструючи єдине змістове поле різних поколінь графіків.

«Ми покажемо роботи з 10 українських музеїв і кількох приватних колекцій, багато з цих робіт ніколи не демонструвались, а деякі спеціально створюватимуться для нашого проєкту», розповідає кураторка Ірина Боровець 👇

«Відбиток» складається з трьох блоків, перший з яких має назву «У пошуках нових сенсів». Він розповідає про перетин тем, на які реагувало мистецтво естампу незалежної України та початку ХХ століття. Експеримент і повернення до національних традицій, гра з формою і простором, максимальний відхід від реалістичного зображення, притаманні обом періодам, і «сусідство» творів з цих різних періодів має цю спільність унаочнити. 

Монтуємо «Тістола» в експозицію виставки. Фото – Олександр Попенко 

Нарбут і Тістол – одне з таких «сусідств» у цьому блоці. Створюючи серію «Українські гроші» (1998 – 2010), Олег Тістол, чия творчість сформувалася у фіналі розвалу радянської парадигми, апелює до досвіду Георгія Нарбута, визначного художника, творця ескізів купюр українських грошей початку ХХ ст. Ідея розробки грошей, які по своїй суті, є головними візуальними знаками країни, базувалася не на наслідуванні образних засад Нарбута, а на бажанні бути дотичним до розбудови нової української держави, авторської ініціативи зі створення державних знаків. Протесту проти системи загалом та проти візуальності, яка, зокрема, існувала на радянських рублях. 

З технікою плаского друку – літографією – знайомлять Аліса Гоц та Ніна Савенко 

 Сучасні урбаністичні пейзажі Тараса Ковача та постмодерні «Інтервенції» Ірини Каленік розділятимуть спільний сенсовий простір першого блоку з «Гуцульською Матір’ю» Олени Кульчицької (1935) та «Зимою в Україні» Володимира Заузе (1935). Загалом в першому блоці буде представлено 135 робіт від 45 авторів.

Нетрі Тараса Ковача. Фото Олександра Попенка «Нетрі» Тараса Ковача (2019). Фото – Олександр Попенко

Другий блок «На межі дозволеного» охоплюватиме 1950-80-ті роки і розповідатиме, як і чому друкованій графіці вдалося не лише вижити в умовах ізольованості і радянської цензури, а і знаходити незвичні композиційно-стильові рішення, нетривіальні, оригінальні сюжети у межах «дозволених» тем. 

Тож, блок «На межі дозволеного» розкриватиме низку унікальних художніх явищ, які назавжди увійшли в історію українського мистецтва: як художники 1960-х років захоплювалися Карпатами, яку роль відігравав пейзаж, чому оформлення книги стало притулком для вільної творчості, чому і як змінювалися графічні техніки…

Графіка 1960-х – це цілісний феномен українського мистецтва. Контрастна, лаконіча, інколи навіть «сувора». 
І водночас максимально умовна, різноманітна образами, прийомами та можливостями, яку давала улюблена техніка того часу  – лінорит. Данину ліноритові віддали усі без виключення актуальні художники того часу.

Про техніку лінориту розказує Олеся Джураєва

Триптих «Толока» Володимира Куткіна, представлений в блоці «На межі дозволеного», є квінтесенцією ліногравюри 1960-х. Дивлячись на монументальні жіночі образи, забуваєш, що художник фактично показує «красу праці» радянської людини. 

У 1970-ті та початок 1980-х починається період нової художньої мови, мистецтва індивідуальностей, переосмислюється образна структура, розпочинається нове формотворення. 

Роботи Олександра Губарева. Фото – Олександр Попенко
«У цирку» (1964. Пап., гуаш, лінорит.), «Сонце, Повітря, Вода» (1962. Пап., лінорит, акварель)
«Декоративний мотив» (1960. Пап., кольоровий лінорит), «Гуцулка» (1965. Пап., лінорит, акварель)
«Козак Мамай» (1963, акварель, лінорит)

Третій блок запозичив назву у культового українського графіка Олександра Аксініна – «Інфінітивна графіка». Бо цей блок про мистецтво, яке прагне не прив’язуватися до конкретного контексту, простору чи часу, та намагається стояти осторонь нагальних соціальних проблем і процесів. Це мистецтво, яке існує паралельно з системою, а не відкрито протиставляється їй.

Про концепцію й актуальність виставки розказує Ірина Боровець

В третьому блоці зібрані роботи представників «неофіційного мистецтва» радянської доби, зокрема, одного з перших київських концептуалістів Вілена Барського чи гуру закарпатського альтернативного мистецтва Павла Бедзіра. В «Інфінітивній графіці» представлені і художники незалежної України, серед них офорти Костянтина Каліновича, які занурюють в ностальгію за величчю голландських майстрів і їхньою увагою до деталей. Або твори Олега Денисенка, який надихається естетикою середньовіччя і створює химерні нові світи, які називає Antiqvitas nova або «нова старовина».

Процес створення офорту показує Оксана Стратійчук

Також, глядачі матимуть можливість поглянути на справжній графічний кабінет, щоб уявити складність процесу створення відбитків. Він працюватиме і під час майстер-класів, які проводитимуться для відвідувачів. 

Про шовкодрук й графіку як інструмент комунікації розказує Анастасія Хаджинова

Попри усвідомлення всіх ризиків, які спричинила пандемія коронавірусу, Мистецький арсенал приступив до монтажу виставки «Відбиток» 2 березня. 16 березня до Арсеналу почали надходити картини з інших музеїв, проте вже 18 березня виставку довелося демонтувати та помістити всі роботи до фондосховищ Арсеналу.

Доки фондосховище готували для перевезення робіт з виставки, Ірина Боровець й Катерина Підгайна встигли записати невеликий спонтанний кураторський відеоогляд «Відбитка»