«Практики розпізнавання. Виставка “Дефлорація”» — нова виставка Малої Галереї Мистецького арсеналу

Лабораторія сучасного мистецтва «Мала Галерея Мистецького арсеналу» представляє першу частину довготривалого проєкту «Практики розпізнавання», присвяченого переосмисленню ключових виставок 1990-х, — «Практики розпізнавання. Виставка “Дефлорація”».

Виставка відкриється 28 березня о 12.00 і триватиме до 28 квітня 2024 року.

Фокус першої частини проєкту — виставка «Дефлорація», яка відбулася 1990 року у львівському Суспільно-культурному центрі ім. Леніна. Відома спочатку невеликому колу людей, «Дефлорація» з часом стала феноменом як для сучасників, так і для майбутніх поколінь.

Робота над виставкою в просторі Малої Галереї побудована через термін «дефлорація», який, за словами учасника оригінальної виставки Платона Сильвестрова, означає «перманентну любов», «безмежність», яка не має початку та кінця.

Кураторська група проєкту та запрошені сучасні мисткині, дискутуючи та працюючи з архівними матеріалами, створили простір поколіннєвого діалогу, в якому міркують про звʼязки у спільнотах, маленькі жести непокори, внутрішню тривожність, пошуки рівноваги в хиткій реальності, ефемерність усталених стереотипів та внутрішню волю до змін. 

Учасниці виставки: Оля Єрємєєва, Єва Кафідова, Настасія Лелюк, Марія Матяшова
Кураторка: Анастасія Гаразд
Менеджерка: Олена Криворучко
Координатор: Андрій Мирошниченко
Дорадництво: Олександр Соловйов, Наташа Чичасова

Лабораторія сучасного мистецтва «Мала Галерея Мистецького арсеналу» висловлює подяку Центру міської історії Центрально-Східної Європи, Георгію Косовану, Олександру Соловйову та Олександрі Кущенко за підтримку проєкту та надану допомогу з архівними та дослідницькими матеріалами.

В афіші виставки використано кадр із відео з колекції Георгія Косована, яке зберігається у Міському медіаархіві Центру міської історії.

Куратори і кураторки проєкту «Практики розпізнавання»: Анастасія Гаразд, Олена Криворучко, Андрій Мирошниченко
Дорадництво: Олександр Соловйов, Наташа Чичасова

У Малій Галереї Мистецького арсеналу (вул. Лаврська, 10) виставка відкриється 28 березня о 12.00 і триватиме до 28 квітня 2024 року.

Графік роботи:
середа – неділя, з 12:00 до 19:00
Вхід вільний

Звертаємо вашу увагу на те, що експозиція виставки містить контент 18+.

❗ Ми турбуємося про безпеку кожного, тому в разі оголошення повітряної тривоги виставка зачиняється. На цей час ви можете пройти в найближче укриття. Виставка почне працювати після закінчення повітряної тривоги.

Кураторський текст

Часто здається, що щоденна робота заради найближчого оточення чи спільноти не має впливу на майбутнє. Так само й історії, зустрічі, спонтанні дії, що робилися ситуативно й відповідали певному моменту, існують як гомін на тлі нової пришвидшеної реальності. В історії українського мистецтва таке відчуття непотрібності та втрати є постійним, а, отже, призводить до систематичного забуття чи зникнення цілих пластів знання, що могли би допомогти нам зараз краще розуміти себе. Як покоління, що не застало 90-ті, ми знаємо про цю епоху переважно з переказів та мимохіть конструює навколо нього міфічні світи, що існують паралельно з реальністю тих часів. Через проєкт «Практики розпізнавання» його кураторська група разом із учасниками та учасницями намагається наблизити для себе 90-ті, заглибитись у їхній контекст, зрозуміти те, як вони вплинули на сьогоднішні практики. Історії виставок тих часів є відображенням певних явищ і сенсів, що зароджувалися тоді та на які нині можна подивитися більш відсторонено.

Першою частиною проєкту «Практики розпізнавання» є виставка «Дефлорація», що відбулась у Львові у Суспільно-культурному центрі ім. Леніна в 1990 році. У той час вона якраз була створена радше як експеримент між друзями і для друзів, без претензійності. Залишаючись певний час відомою нечисельному колу людей, «Дефлорація» лише згодом стала феноменом як для сучасників і сучасниць, так і для майбутніх поколінь.

Говорячи про сам термін «дефлорація», один з учасників оригінальної виставки Платон Сильвестров розмірковує про нього як про «перманентну любов», «безмежність», в якій немає початку чи кінця. Схоже, що так само варто сприймати і львівську виставку: п’ять галерейних залів тодішнього музею Леніна стають точкою концентрації андеграундних митців і мисткинь із місцевої художньої спільноти та наповнюються новими сенсами. Роботи художників Ігоря Шульєва, Платона Сильвестрова, Олександра Замковського та Андрія Сагайдаковського переозначували собою простір ідеологічної машини, що доживала свої останні роки. Тож символічний акт дефлорування, здійснений художниками, уособлює собою любов, бо любити значить бути вільним, але також і приймати свободу іншого. Оглядаючись на «Дефлорацію» зараз, понад 30 років потому, помічаєш прагнення до змін, акт внутрішньої волі та свободи, що є підґрунтям, на яке ми, як спільнота і суспільство, спираємося досі.

Разом із сучасними мисткинями Олею Єрємєєвою, Євою Кафідовою, Настасією Лелюк і Марією Матяшовою кураторська група створює простір поколіннєвого діалогу, у якому, спираючись на архівні матеріали і дослідження, покроково наближається до розуміння власної ідентичності. Важливим елементом проєкту стало запрошення до втілення цього акту безкінечної любові молодих художниць, оскільки саме жінки часто були виключені з мистецького контексту 90-х. Тому, перезбираючи для себе «Дефлорацію» зараз, художниці говорять про звʼязки у спільнотах, маленькі жести непокори, внутрішню тривожність, пошуки рівноваги в хиткій реальності, ефемерність усталених стереотипів та внутрішню волю до змін, яку ми втілюємо через любов.