Ландшафт нашої пам’яті
«Ландшафт нашої пам’яті» — це довготривалий мистецький проєкт Ґабріели Булішової і Марка Айзека, що присвячений «розсіяному Голокосту» (dispersed Holocaust) або «Голокосту від куль» (Holocaust by Bullets).
Центральним елементом проєкту стали виконані в техніці «антотипії» портрети людей, убитих під час розсіяного Голокосту. Для створення цих зображень художники зібрали рослини та квіти на місцях масових убивств і, виставивши їх на сонце, виготовили фоточутливі емульсії, аби з любов’ю вшанувати пам’ять тих, хто втратив життя. Оскільки рослини зібрані з місць колективних захоронень, де досі лежать тіла загиблих, то кінцева фотографія на молекулярному рівні, ймовірно, містить і людські рештки.
«Ландшафт нашої пам’яті» вшановує людей, яких було вбито не в концентраційних таборах, а в рідних містах чи поблизу них. Попри поширену думку, що Голокост визначають насамперед табори смерті, як-от той, що в Аушвіці, більше половини єврейських жертв загинуло за межами великих концентраційних таборів, часто у своїх рідних містах або поблизу них. Окрім євреїв, було багато інших жертв, серед яких українці, поляки, роми і сінті, люди з інвалідністю, гомосексуальні люди та інші. Місця масових убивств, скоєних нацистами і їхніми співучасниками, знаходять донині. Митці планували розпочати проєкт в Україні, але через повномасштабну війну перенесли його перший етап до Польщі.
Ми маємо зробити все можливе, щоб вирвати із забуття невідомих жертв у колективних могилах посеред отруєних пейзажів і повернути їм їхні імена, обличчя, їхні історії.
— Мартін Поллак (авт. переклад)
Щоб увічнити пам’ять про тих, від кого не залишилося ні імен, ні фотографій, художники звернулися до «дерев-свідків», що ростуть на місцях звірств Голокосту і, як відомо, містять в собі людські рештки. Вони створили чорно-білі колажовані зображення «дерев-свідків», використовуючи аналогову камеру часів Другої світової війни. Колажі доповнені аудіозаписами внутрішніх процесів цих дерев, які також можна вважати своєрідним свідченням трагічних подій, що відбулися.
Художники застосували й кілька інших стратегій, щоб проінтерпретувати сліди звірств в доступній для нас формі. Митці звернулися до техніки «водограми»: в аналоговій фотолабораторії вони створили зображення, що фіксують «у русі» річкову воду із вмістом людського попелу. Крім того, вони використали техніку «люменного друку», під час якого органічний матеріал наносився на фоточутливий папір і виставлявся на сонце, в результаті створюючи абстрактні зображення, що репрезентують унікальність кожної людини, вбитої під час Голокосту.
Природа стає репрезентацією... у тому сенсі, що робить жертв присутніми. Природа — вірний супутник і найінтимніший свідок страждання.
— Рома Сендика (авт. переклад)
І насамкінець: відеозвукова інсталяція, що пропонує засвідчити камерний досвід відвідування місць у Польщі, де сталося немислиме насильство. Інсталяція поєднує текстові описи місць масових убивств із записами їх нинішнього звукового ландшафту. Такий жест не лише підкреслює величезну кількість просторів, де чинився геноцид, а й привертає увагу до повсякденного життя, яке вирує там сьогодні.
Усі ці різноманітні техніки безпосередньо спираються на ландшафт «розсіяного Голокосту» і стратегію, яка визнає дедалі більший консенсус науковців щодо тісного взаємозв’язку між еко- і геноцидом. В сучасній Україні цей зв’язок задокументовано ретельніше, ніж будь-коли в історії. Його визнання сприятиме уникненню геноцидів, екоцидів та можливого вимирання внаслідок кліматичної кризи у майбутньому.
Фотографія — це реєстр смертності... Фотографія утверджує невинність, вразливість життів, що прямують до знищення, і цей зв’язок між фотографією і смертю переслідує усі фотографії...
— Сьюзен Зонтаґ (пер. Ярослави Стріхи)
Художники висловлюють подяку Міжнародному фестивалю «Книжковий Арсенал», Марсі Шор, програмі Fulbright Ukraine, Польсько-американській комісії імені Фулбрайта і багатьом іншим, хто надав неоціненну допомогу. Більше інформації можна знайти на сайті.
Ґабріела Булішова та Марк Айзек — міждисциплінарні митці, які співпрацюють над камерними проєктами, що створені з метою подолання розриву між образотворчим мистецтвом і документалістикою. Їхня творчість охоплює фотографію, відео, письмо, музику та інсталяції, присвячені темам кліматичної кризи, різноманіття, пам’яті, травми та примирення. Їхні різнопланові й глибокі проєкти були представлені в Канаді, Кіпрі, Фінляндії, Словаччині, Південній Кореї, Великій Британії, Сполучених Штатах і Україні.
Менеджер проєкту: Ілля Туригін
Дорадництво: Наташа Чичасова
Переклад текстів: Христина Михайлюк
Редакторка текстів: Наталія Андрейко
Проєкт відбувається за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
Відвідати виставку можна з 29 травня до 15 червня 2025 включно
Графік роботи: середа-неділя, з 12:00 до 19:00
Вхід вільний
Адреса: вул. Лаврська, 10 (Мала Галерея Мистецького арсеналу)
❗ Ми турбуємося про безпеку кожного, тому в разі оголошення повітряної тривоги виставка зачиняється. На цей час ви можете пройти в найближче укриття. Мала Галерея відновить свою роботу після закінчення повітряної тривоги.