Мерехтливі зв’язки. Український живопис на межі 90-х і тепер (кураторський текст)

У сучасному мистецтві помітне повернення до живопису. Після тривалого періоду домінування інсталяції, перформансу, фотографії та відео він вкотре утверджується як актуальний художній медіум, а форма, матеріальність і сам жест художника знову стають не менш важливими. Водночас концепт нікуди не зникає — він виражається у самій формі. Це повернення вже можна назвати не поодиноким явищем, а помітною тенденцією, пов’язаною, зокрема, із втомою від цифрової перенасиченості — нескінченних екранів та миготливих зображень із симульованою тілесністю.

На виставці представлені твори українських мисткинь і митців двох періодів: другої половини 1980-х — першої половини 1990-х років та останнього десятиліття. І тоді, і зараз розвиток живопису відбувався в часи історичних зламів і потрясінь.

Неоекспресіонізм, що панував у першому з цих періодів, збігся із загальною постмодерністською системою, розпадом радянської імперії та появою незалежної України. Це був час звільнення від ідеологічних обмежень, пошуку нової мови, інтересу до міфу, експерименту та інтуїтивного висловлювання. Роботи цього періоду пронизані відчуттям переходу й очікування нових горизонтів.
Нерв живопису поточного етапу виник в умовах зовнішньої агресії, втрат, обмежень та потрясінь. Спершу цей живопис реагував на події після Майдану, окупацію Криму та частин Луганської і Донецької областей, згодом — на пандемію, а сьогодні — на повномасштабну війну та її наслідки.

В експозиції між цими двома періодами немає чіткої межі. Кожен зал має власний тематичний або стилістичний ритм. Серед основних тем — міф і апокриф, пейзаж і людина, цитатність, трансформації тіла, жанрова гібридність, а також живопис як спосіб поставити під сумнів самого себе.

Виставка побудована як простір для діалогу між різними поколіннями й часовими досвідами. Йдеться не лише про звернення сучасності до минулого, а й про взаємний вплив, за якого кожна епоха по-новому висвітлює іншу й водночас переосмислює саму себе. Це складні стосунки, де час втрачає лінійність.

Художники різних поколінь по-своєму реагують на виклики часу — через форму, колір, сюжет або методи роботи. Проте між ними виникають і несподівані зв’язки. Вони подібні на раптові спалахи, що оприявнюються як у певних подібностях — швидкості й енергії живописного жесту, фігуративності, підвищеній емоційній чутливості та розумінні живопису радше як процесу, ніж завершеного результату, — так і в суттєвих розбіжностях, що радше є ознакою розриву між цими поколіннями. Ці зв’язки несталі й зникомі. Десь вони виразно проглядаються, а десь залишаються лише припущенням. Проте не заперечиш певне відлуння і перегукування між підходами, творами, жестами й авторами. Це мерехтливі зв’язки.

Виставка не ставить собі за мету зшити ці розриви і раз і назавжди зафіксувати подібності, а радше проявляє їх та створює простір для ширшого обговорення.

Куратор: Олександр Соловйов
Співкуратор: Ігор Оксаметний

Відвідати виставку можна з 25 червня по 30 серпня 2026 року
Графік роботи: середа — неділя, з 12:00 до 20:00 (каса працює до 19:30)
У день відкриття, 25 червня, виставка працюватиме з 18:30 до 21:00

Незабаром опублікуємо інформацію про квитки

Виставка створена в межах програми MUSEUM FUTURES, яка реалізується Мистецьким арсеналом та ГО «Спільнота Мистецького арсеналу» за підтримки RIBBON International.

❗ Ми турбуємося про безпеку відвідувачів, тому після оголошення повітряної тривоги виставка зачиняється. Тривогу можна перечекати в найближчому укритті. Після закінчення повітряної тривоги виставка продовжить свою роботу.