Практики розпізнавання. Ще одна спроба перегляду

Лабораторія сучасного мистецтва «Мала Галерея Мистецького арсеналу» представляє третю та фінальну частину довготривалого проєкту «Практики розпізнавання», присвяченого переосмисленню ключових виставок 1990-х, — «Практики розпізнавання. Ще одна спроба перегляду». Виставка відкриється 21 листопада о 17:00 і триватиме до 22 грудня 2024 року.

Третя частина проєкту зосереджується на проєкті «Алхімічна капітуляція», який відбувся 20–21 липня 1994 року на військовому кораблі «Славутич» у Севастополі. Кураторка виставки Марта Кузьма вибудовувала її навколо ідеї відокремлення корабля як безпосереднього владного та військового символу від свого контексту та входження в цей простір мистецтва, яке, за аналогією до алхімії, здатне трансформувати середовище. Отже, за задумом кураторки військовий і політичний простір тут капітулює перед мистецтвом.

Звертаючись до цієї виставки зараз, з’являється ще більше питань і непорозумінь, а спроби знайти відповіді не завжди закінчуються успішно. Виставка справді була продуманим культурно-політичним жестом або вона все ж пов’язана з сукупністю різних ситуацій? Як ми можемо зараз інтерпретувати «Алхімічну капітуляцію» в реаліях повномасштабної війни з Росією? Наскільки реально війні та політиці капітулювати перед мистецтвом, особливо коли країна-агресор у колективній свідомості Заходу асоціюється з величчю своїх культурних і мистецьких досягнень?

До дослідження та осмислення «Алхімічної капітуляції» в просторі Малої Галереї запрошено митців та мисткинь, чиї практики дотичні до тем, розглянутих у виставці Марти Кузьми.

Учасники та учасниці виставки: Юрій Болса, Кристина Мельник, Севіля Наріман-кизи, Олеся Саєнко, Максим Ходак

Кураторка: Анастасія Гаразд
Дорадництво: Наташа Чичасова, Олександр Соловйов
Літературне редагування текстів: Олександр Стукало
Переклад текстів: Бурштина Терещенко

В афіші виставки використано фотографію, надану архівом Центру Сучасного Мистецтва.

У Малій Галереї Мистецького арсеналу (вул. Лаврська, 10) виставка відкриється 21 листопада о 17:00 і

триватиме до 22 грудня 2024 року.

Графік роботи:
середа – неділя, з 12:00 до 19:00
Вхід вільний

Лабораторія сучасного мистецтва «Мала Галерея Мистецького арсеналу» висловлює подяку Дослідницькій платформі PinchukArtCentre, Олександру Соловйову, Олександру Івашині та Лізаветі Герман за підтримку та участь у проєкті. Архівні матеріали для експозиції надано Дослідницькою платформою PinchukArtCentre та архівом Центру Сучасного Мистецтва.

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Інститут в Україні.

❗ Ми турбуємося про безпеку кожного, тому в разі оголошення повітряної тривоги виставка зачиняється. На цей час ви можете пройти в найближче укриття. Виставка почне працювати після закінчення повітряної тривоги.

КУРАТОРСЬКИЙ ТЕКСТ

Виставка «Практики розпізнавання. Ще одна спроба перегляду» зосереджується на проєкті «Алхімічна капітуляція», який відбувся 20–21 липня 1994 року на військовому кораблі «Славутич» у Севастополі. Кураторка виставки Марта Кузьма вибудовувала її навколо ідеї відокремлення корабля як безпосереднього владного та військового символу від свого контексту та входження в цей простір мистецтва, яке, за аналогією до алхімії, здатне трансформувати середовище. Отже, за задумом кураторки військовий і політичний простір тут капітулює перед мистецтвом.

Говорячи про «Алхімічну капітуляцію», неможливо не згадати про те, що це одна з найперших і найбільш знакових політичних виставок сучасного українського мистецтва, — хоч іноді здається, що містифікацій навколо неї більше, ніж реальних фактів. Перевірити історії про цю виставку непросто: її, загадкову й привабливу, бачило небагато людей, оскільки 1994 року Севастополь був закритим містом. Відчувалась і сильна політична напруга: хоч після розпаду СРСР сухопутні війська й склали присягу на вірність Україні, Росія не хотіла втрачати контроль над стратегічно важливим портом. Згодом ця її нехіть призвела до несправедливого розподілу Чорноморського флоту, тиску й маніпуляцій.

Звертаючись до цієї виставки зараз, з’являється ще більше питань і непорозумінь, а спроби знайти відповіді не завжди закінчуються успішно. Виставка справді була продуманим культурно-політичним жестом або вона все ж пов’язана з сукупністю різних ситуацій? Як ми можемо зараз інтерпретувати «Алхімічну капітуляцію» в реаліях повномасштабної війни з Росією? Наскільки реально війні та політиці капітулювати перед мистецтвом, особливо коли країна-агресор у колективній свідомості Заходу асоціюється з величчю своїх культурних і мистецьких досягнень? Роздуми поляризуються як вищезгаданою містифікацією, так і різноманітними дослідницькими поглядами та інтерпретаціями, оскільки інтерес до «Алхімічної капітуляції» не вщухав усі 20 років з моменту відкриття. Марта Кузьма теж не завжди може підібрати вдалі слова, говорячи про цей проєкт, позначений для неї сукупністю почуттів. Очевидно одне: «Алхімічна капітуляція» виникла в унікальний історичний момент, і по своїй формі є непересічною. Можливо, всі питання до неї слід залишити відкритими й просто капітулювати перед ними.

До дослідження та осмислення «Алхімічної капітуляції» в просторі Малої Галереї запрошено митців та мисткинь, чиї практики дотичні до тем, розглянутих у виставці Марти Кузьми. Разом із Юрієм Болсою, Кристиною Мельник, Севілею Наріман-кизи, Олесею Саєнко та Максимом Ходаком кураторська група робить іще одну спробу перегляду виставки й через її оптику розповідає про сучасні погляди на помсту та зброю, перевернення понять чоловічого і жіночого в контексті війни, сприйняття Криму, важливість неколонізаторського погляду на політичні та культурні процеси та регулярне й тривале осмислення нашого минулого.