Фотографія змушує нас віддавати належне швидкоплинному. Незмінною залишається чутливість творця до того, що можна назвати тремтінням світу. Саме вона, ця чутливість, і надає світлині — по суті, технічному образові — його естетичного й символічного вимірів. А отже, фотографія зберігає за собою здатність бути надзвичайно рефлексивним і чутливим до змін часу, тенденцій, технологій та оптики медіумом.

Вторгнення фотографії в середовище класичних образотворчих мистецтв спровокувало революційний процес перегляду багатьох кордонів. Утім, саме фотографічний медіум є найбільш швидкозмінним і залежним від технологічного поступу, він має власну природу, зумовлену взаємодією чутливої поверхні зі світлом. Останніми десятиліттями чимало уваги приділяли полярності аналогового та цифрового зображень, плівки та матриці, — вибудовували найпохмуріші прогнози стосовно майбутнього фотографії.

Однак ці фаталістичні пророцтва сьогодні не справджуються — навпаки, бачимо своєрідну гібридизацію традиційної аналогової фотографії та стрімких цифрових новацій, співіснування естетик та підходів, що притаманні обом технологіям. Ще одну небезпеку для фотографії вбачають у надзвичайно розширених, разом із цифрою та гаджетами, можливостях операційної системи медіуму. Звідси — безмежність та неосяжність сучасної фотографії, її участь у перегонах нескінченного репродукування та розмноження. Фотографія буквально розчиняється у масовій культурі, тому іноді важко розрізнити, що́ зараз перед нами — предмет мистецтва чи випадковий кадр, вдалий чи не дуже.

Виставка «Чутливість. Сучасна українська фотографія» репрезентує множинність методів роботи з фотографічним медіумом в Україні протягом майже трьох останніх десятиліть. Таке хронологічне рамування не випадкове, адже фотографія постала як самодостатній вид у системі сучасного українського мистецтва ще на початку 1990-х років. Нині ж важливим є подивитися на цей шлях цілісно та розгорнуто, оприявнити те, що називають «загальною картиною». Попри те що виставка охоплює широке коло авторів та явищ, її акцент не на хронології чи енциклопедичності — а на процесах у самому медіумі. Фотографічна оптика дає змогу відчути та осмислити час на відносно короткій дистанції. А це можливо, не лише занурюючись у контекст історії, що насичена подіями та трансформаціями, але й демонструючи різні підходи до фотографії як такої, проявляючи ті її внутрішньовидові колізії, які припали на цей час.

«Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!» — виставковий проєкт Мистецького арсеналу, що продовжує лінію репрезентації визначних імен у новітній історії українського мистецтва, до якої належать персональні виставки Олега Голосія, Кирила Проценка, Олександра Гнилицького. Серед уже реалізовних, проєкт Андрія Сагайдаковського вирізняється своїм експериментальним характером — простір Арсеналу перетвориться на тотальну інсталяцію, створену митцем. Це дозволить якнайповніше зануритися в творчість автора, побачити його метод в дії. 

Кураторський екскурс у виставку «Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!» 

Кураторська група проєкту: Олександр Соловйов, Соломія Савчук, Павло Гудімов

Творчий метод Сагайдаковського побудований на використанні звиклих речей в незвичний спосіб. У своїй творчості митець застосовує аномальні звуки, їдкі та специфічні запахи, «трешові» матеріали, кострубаті написи. Його інсталяції буквально огортають і водночас розщеплюють замкнену структуру виставкового простору, деконтекстуалізують його. З огляду на це декорація як мотив поєднання реального та ілюзії стає однією із наскрізних ліній виставки. Передовсім декорації покликані створити візуальний образ «експозиційного спектаклю», що розгортається в залах.  Глядач має змогу сам вирішувати, як тлумачити інформаційну та смислову складові встановлених декорацій. Адже вони дозволяють постійно міняти місцями ілюзію та реальність і у такий спосіб дезорієнтувати відвідувача, вносити в його сприйняття дещицю сумніву, перевертати загальноприйняту оптику розпізнавання видимого. Такі декорації є ніби грою із залами і в залах. У просторі цікаво блукати в захопливому очікуванні того, що буде далі, що відкриватиметься в наступних приміщеннях, що ще запропонує автор.

 На виставці можна простежити кілька циклів, тонко пов’язаних між собою тематично та стилістично: тіло як фрагмент, анатомічні штудії, тілесна еквілібристика, кіно, діти-воїни і дитячі забави, спортивні вправи. Не випадково основною темою нашої виставки є саме спорт. Та у цьому проєкті він не є ілюстрацією девізу «швидше, вище, сильніше», а радше  моделлю буття, відображенням поняття homo ludens — «людина, що грає». Митець із насолодою грає у власну гру, вигадуючи містифіковані змагання-забави. Він придумує правила, проектує декорації для своїх вправ і дисциплін, створюючи таким чином власний спорт-простір — імаджинаріум, що є естетично співзвучним із театром абсурду.

Віртуальний тур виставкою «Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!». Розроблено компанією AERO3D

Андрій Сагайдаковський народився в 1957 році у Львові. У 1979 році закінчив факультет архітектури Львівського політехнічного інституту. У 2012 році Андрій Сагайдаковський став лауреатом премії Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE АWARDS у номінації Відкриття ARSENALE. Живе та працює у Львові.