Мистецький арсенал продовжує перевідкривати культурну спадщину України ХХ століття проєктом ФУТУРОМАРЕННЯ, присвяченому яскравому авангардному спалаху — футуризму.

«Бацила футуризму», за метафоричним визначенням Михайля Семенка (1922), зародилась в Італії і поширилась світом на початку ХХ століття. Невизначеність (марення) та процесуальність важливі для футуристів як концепти творчих пошуків; звідси — назва виставки.

Проєкт простежує шлях футуризму від «інфікування» ідеями нового мистецтва в 1910-х в Одесі, Києві, Херсоні, Миколаєві до закріплення його у Харкові в 1920-х стараннями Михайля Семенка.

Експозиція в Мистецькому арсеналі презентує найбільш радикальну візію мистецтв 1920-х в Україні: деструкції старої мистецької форми та її модернізації. Експеримент і провокація, змішування серйозного і смішного, політичного і побутового — таким був шлях футуризму. Проєкт ФУТУРОМАРЕННЯ — не лише про мистецтво. Він, передусім, про людину і суспільство, які постають перед викликами доби — соціальними, економічними, світоглядними.

Куратори ФУТУРОМАРЕННЯ — Вікторія Величко та Ігор Оксаметний працювали над проєктом понад два роки, досліджуючи архіви та фонди українських музеїв.

Співкураторка виставки Вікторія Величко. Фото — Володимир Шуваєв, Павло Змєй

Кураторський текст до виставки ФУТУРОМАРЕННЯ

Співкуратор виставки Ігор Оксаметний. Фото — Володимир Шуваєв, Павло Змєй

Виставка займає 4 тисячі квадратних метрів Мистецького арсеналу. На ній представлені майже півтисячі експонатів. Це і знакові, і маловідомі твори з 19 державних інституцій культури (музеїв, архівів, бібліотек, дослідницьких центрів) та 8 приватних колекцій, архівні документи, фотографії, ігрові та хронікальні кінострічки. Зокрема, це єдині збережені в Україні супрематичні вишивки Ніни Генке-Меллер, а також твори Давида Бурлюка, Вадима Меллера, Олександра Богомазова, Марії Синякової, Бориса Косарева, Сандро Фазіні, Василя Єрмилова, кінокамера і фільми Євгена Деслава та інші. На виставці глядачі також побачать реконструкцію сцени з вистави Ігоря Терентьєва «Дивак», нереалізованого футуристичного архітектурного проєкту Театру масового музичного дійства у Харкові, мультимедійну інсталяцію «Поезомалярство» на вірші Михайля Семенка.

Куратори також підготували спеціальні репортажі з експедицій знаковими для України локаціями футуризму — села Чорнянка на Херсонщині, де в обійсті братів Бурлюків зародилась група «Гілея» та з села Красна Поляна на Харківщині, де сестри Синякови приймали знаменитих тепер на весь світ авангардистів.

Як і інші проєкти Мистецького арсеналу, ФУТУРОМАРЕННЯ є міждисциплінарним. В його межах відбудеться спеціальна концертна програма «Фокстроти» письменника і дослідника літературного футуризму Сергія Жадана з Юрієм Гурджи; перформанс Алли Загайкевич «Музика футуризму»; імерсивний перформанс-презентація «EXTER.Live»; перегляди фільмів, лекції, зустрічі, освітня програма для дітей, підлітків та дорослих.

[Щоб переглянути віртуальний тур виставкою, натисніть на зображення. Скористайтеся аудіогідом українською (червона відмітка) та/або англійською (синя відмітка) мовами]

Фотографія змушує нас віддавати належне швидкоплинному. Незмінною залишається чутливість творця до того, що можна назвати тремтінням світу. Саме вона, ця чутливість, і надає світлині — по суті, технічному образові — його естетичного й символічного вимірів. А отже, фотографія зберігає за собою здатність бути надзвичайно рефлексивним і чутливим до змін часу, тенденцій, технологій та оптики медіумом.

Вторгнення фотографії в середовище класичних образотворчих мистецтв спровокувало революційний процес перегляду багатьох кордонів. Утім, саме фотографічний медіум є найбільш швидкозмінним і залежним від технологічного поступу, він має власну природу, зумовлену взаємодією чутливої поверхні зі світлом. Останніми десятиліттями чимало уваги приділяли полярності аналогового та цифрового зображень, плівки та матриці, — вибудовували найпохмуріші прогнози стосовно майбутнього фотографії.

Однак ці фаталістичні пророцтва сьогодні не справджуються — навпаки, бачимо своєрідну гібридизацію традиційної аналогової фотографії та стрімких цифрових новацій, співіснування естетик та підходів, що притаманні обом технологіям. Ще одну небезпеку для фотографії вбачають у надзвичайно розширених, разом із цифрою та гаджетами, можливостях операційної системи медіуму. Звідси — безмежність та неосяжність сучасної фотографії, її участь у перегонах нескінченного репродукування та розмноження. Фотографія буквально розчиняється у масовій культурі, тому іноді важко розрізнити, що́ зараз перед нами — предмет мистецтва чи випадковий кадр, вдалий чи не дуже.

Виставка «Чутливість. Сучасна українська фотографія» репрезентує множинність методів роботи з фотографічним медіумом в Україні протягом майже трьох останніх десятиліть. Таке хронологічне рамування не випадкове, адже фотографія постала як самодостатній вид у системі сучасного українського мистецтва ще на початку 1990-х років. Нині ж важливим є подивитися на цей шлях цілісно та розгорнуто, оприявнити те, що називають «загальною картиною». Попри те що виставка охоплює широке коло авторів та явищ, її акцент не на хронології чи енциклопедичності — а на процесах у самому медіумі. Фотографічна оптика дає змогу відчути та осмислити час на відносно короткій дистанції. А це можливо, не лише занурюючись у контекст історії, що насичена подіями та трансформаціями, але й демонструючи різні підходи до фотографії як такої, проявляючи ті її внутрішньовидові колізії, які припали на цей час.