Василь Стус. Поки ми тут, усе буде гаразд (кураторський текст)

«Поки ми тут, усе буде гаразд», — писав Василь Стус своєму приятелю Анатолію Лазоренку в 1962 році, коли той завагався щодо шансів україномовного культурного простору в протистоянні так званій інтернаціональній радянській культурі. Нині цей заклик звучить буквально — як гасло для втомлених і зневірених. Серед турбулентних обставин всі ми шукаємо джерел сили та стійкості, і Василь Стус допомагає протистояти зневірі. Схоже, доволі дієво, адже в часі російсько-української війни спостерігаємо шалений спалах зацікавленості досвідом його покоління.

Назагал біографія Василя Стуса є широко відомою. Народився 1938 року, здобув освіту за фахом українська мова, література та історія у Донецькому педінституті 1959-го, переїхав до Києва у 1963-му, аби присвятити себе літературі. Перший арешт у 1972-му. П’ять років у мордовських таборах із подальшим засланням на Колиму. Другий арешт — 1980 рік і судовий вирок — 10 років таборів і 5 років заслання. Загинув у таборі на Уралі 4 вересня 1985 року. Найбільш вражаючою в цьому таймлайні є хронологічна близькість подій до сьогодення, коли історична постать сприймається, мов сучасник, а факти її біографії збігаються з подіями нашого власного життя. Направду, за кращих обставин Василь Стус міг би бути тепер серед нас «краплею в океані», а не маргіналом із «малесенької щопти», яким він мусив залишатися.

На додачу маємо доволі інформативний Стусів архів, зокрема відео і аудіовізуальний, тож можемо почути живі розповіді людей, які наче виступають медіаторами між минулим і сьогоденням. Висвітлені ними сюжети заклали основу нашого проєкту. Ми не намагаємось переповісти біографію Василя Стуса, а зосереджуємося на етичних засадах, де ключові поняття «кшталтування», «квітування» і «самособоюнаповнення», описують складну модель Стусової поведінки і творчості. Його поезія, літературознавчі студії і публіцистика, переклади і проза — різноманітний спадок — складно осягнути без розуміння контексту. Життя і творчість у Стуса наче плетиво взаємопов’язані і взаємозалежні, а проголошені ним моральні цінності невіддільні від чину. Це породжує унікальний досвід, який літературознавиця Тамара Гундорова влучно назвала «жертвословом». Викликає подив, як Василю Стусові зрештою вдалося жити відповідно до проголошених стандартів. Без сумніву, художня вартість більшості його текстів дорівнює особистим чеснотам автора, головна з яких — чесність.

Прагнучи «не набратися скверни», уникнути лицемірства і брехні Стус ставав подразником для можновладців і літературних функціонерів, малозрозумілим для близького оточення, і зрештою самотнім — «одним проти цілого світу».

Водночас саме така цілісність натури Стуса найбільше приваблює сьогодні. Його інтелектуальна присутність вкрай необхідна на цьому етичному роздоріжжі між добром і злом, коли щодня ми постаємо перед особистим вибором — гідно вистояти і вільно рухатись далі, адже «поки ми тут, усе буде гаразд».

Кураторка проєкту: Ольга Мельник

Виставка «Василь Стус. Поки ми тут, усе буде гаразд» відкриється в Мистецькому арсеналі (вул. Лаврська, 10-12)

13 листопада 2025 року і триватиме до 8 лютого 2026 року 

Графік роботи: 12:00 — 19:00 (каса працює до 18:30)

Докладніше про квитки