Херсон. Степ тримає (кураторський текст)

Виставка «Херсон. Степ тримає» — це запрошення до подорожі багатошаровою історією Херсона та Херсонщини, де особисті архіви, сімейна пам’ять і режисерська уява так тісно вплітаються в південноукраїнський ландшафт, що годі розрізнити, де тут реальність, а де вигадка, де правда, а де міраж.

Усі ці архіви, історії та фантазії належать творчому й подружньому тандему режисера Романа Бондарчука та продюсерки й сценаристки Дар’ї Аверченко. З Херсонщиною їх пов’язує буквально все — родинне коріння, сімейні історії, ціле життя та створені художні та документальні фільми, за якими стоять довгі роки подорожей, досліджень, архівів і великі команди, без яких ці фільми ніколи б не відбулися.

Саме фільми допоможуть нашим відвідувачам здійснити занурення в Херсонщину, дослідивши різні виміри часу, культурної географії, історії, міфології та пам’яті. Їхній шлях починається в гирлі Дніпра, у Старій Збур’ївці, де відбувається дія документального фільму «Українські шерифи» (2015). Продовжується він вище за течією, в Херсоні, рідному місті Романа та Дар’ї, де знімався їхній останній ігровий фільм «Редакція» (2024). А завершується у Бериславі, на березі Каховського водосховища, фільмом «Вулкан» (2018), за який Роман Бондарчук отримав Шевченківську премію.

У всіх цих фільмах знімаються переважно непрофесійні актори та місцеві мешканці, а за героями та сюжетами в цих залах стоять цілком реальні люди та історії, впізнавані навіть для тих, хто ніколи не був на Херсонщині. Реальні старозбур’ївські шерифи Віктор і Володя дають раду сільським непорозумінням і розслідують справу про так званий регіональний сепаратизм. Фотограф-аматор, крізь образ якого проглядає сам молодий Роман, береться відстоювати правду та справедливість у світі постправди. Дар’їн дядько Вова стає прообразом бериславського підприємця, який створює свій фантасмагоричний світ, просякнутий любов’ю до людей і навколишніх степів, коли довкола розпадається вже неживий, але зрозумілий світоустрій.

Усі ці історії дбайливо позбирали Роман, Дар’я, а також Алла Тютюнник, співавторка сценаріїв «Вулкану» і «Редакції», письменниця і співзасновниця херсонської газети «Вгору». Вони закручуються у великий вир, де минуле зустрічається з майбутнім, пам’ять тримає те, що незабаром буде втрачено, а міражі виходять зі степів і стають частиною життя. Всі фільми знімалися до початку повномасштабного вторгнення, коли велика війна ще була дуже далеко від Херсона, — але в кожному відчутна її присутність.

Велика війна змінила все й з притаманною їй радикальністю та парадоксальністю оприявнила те, що раніше було малопомітним чи вважалося неважливим. Херсон із просто міста на півдні України перетворився на символ української сили, опору та боротьби — й водночас крихкості, вразливості й зникомості. А фільми та архіви Романа Бондарчука та Дар’ї Аверченко стали інструментами пам’ятання й турботливого збереження всього, що забрала війна. Вони ставлять глядачам відкрите запитання: що ми хочемо або й мусимо повернути й відбудувати, а що має навічно лишитись історією?

Ця виставка — запрошення побути з Херсонщиною, якої вже немає і яка ще обов’язково буде, і подумати про те, як природні та культурні ландшафти формують суспільство, як ми можемо пам’ятати про свої втрати і звідки брати силу для майбутнього.

Або, як каже старенька мама дяді Вови з фільму «Вулкан»:
«Мене тут земля тримає. Вода тримає. Степ тримає. Дім…
Якщо довго живеш і любиш, то і земля тебе любить. І силу дає.
А якщо є сила — ти щасливий».

Кураторка проєкту: Катерина Ботанова