«Практики розпізнавання. Ситуаційні ігри» — нова виставка Малої Галереї Мистецького арсеналу

«Практики розпізнавання. Ситуаційні ігри» — друга частина довготривалого проєкту Лабораторії сучасного мистецтва «Мала Галерея Мистецького арсеналу», присвяченого переосмисленню ключових виставок 90-х.

Виставка відкриється 15 серпня о 12:00 і триватиме до 22 вересня 2024 року.

Основою другої частини проєкту «Практики розпізнавання» є одеська виставкова тріада 1995-1996 рр.: «Синдром Кандинського» (1995 р.; Одеський історико-краєзнавчий музей), «Кабінет доктора Франкенштейна. Неохимеризм» (1995 р.; Будинок вчених) та «Фантом-опера» (1996 р.; Театр ляльок і Мала сцена Театру опери та балету). Основний напрямок дискусії був заданий у першій виставці, що через синдром Кандинського-Клерамбо критично дивилась на суспільне перенасичення образами та намагалась «поставити суспільству діагнози». Дві наступні виставки підхоплюють цю тему, продовжуючи ставити важливі питання про крихкість тілесного та вразливість свідомості.

Цього разу до простору Малої Галереї та проєкту «Практики розпізнавання» були запрошені митці і мисткині, пов’язані з Одесою. Їхньою концептуальною метою стало осмислення цих мистецьких ситуацій з притаманною для цього міста чутливістю, як про це згадувала Олена Михайловська в інтерв’ю Уті Кільтер. Кураторська група разом із запрошеними митцями та мисткинями продовжує віднаходити зв’язки між знаковими українськими виставками 90-х та сучасністю, говорячи про послідовність часу та історії, абсурдність реальності, співбуття та співтворення, монструозність, а також великі та маленькі питання, які продовжують нас турбувати.

Учасниці та учасники виставки: Лука Басов, Вася Дмитрик, Даша Чечушкова, Сана Шахмурадова Танська
Кураторки: Анастасія Гаразд, Наташа Чичасова
Менеджер: Андрій Мирошниченко
Дорадництво: Олександр Соловйов

Лабораторія сучасного мистецтва «Мала Галерея Мистецького арсеналу» висловлює подяку Музею сучасного мистецтва Одеси, Семену Кантору, Марині Марухнич, Олені Михайловській, Михайлу Рашковецькому, Олександру Соловйову, Наталці Ревко та Валерії Наседкіній за підтримку проєкту та надану допомогу з архівними та дослідницькими матеріалами.

В афіші виставки використано фрагмент постера до виставки «Кабінет доктора Франкенштейна. Неохимеризм» (1995), наданого Музеєм сучасного мистецтва Одеси.

У Малій Галереї Мистецького арсеналу (вул. Лаврська, 10) виставка відкриється 15 серпня о 12:00 і триватиме до 22 вересня 2024 року.

Графік роботи:
середа – неділя, з 12:00 до 19:00
Вхід вільний

❗Експозиція містить роботи з високою сенситивністю.

❗ Ми турбуємося про безпеку кожного, тому в разі оголошення повітряної тривоги виставка зачиняється. На цей час ви можете пройти в найближче укриття. Виставка почне працювати після закінчення повітряної тривоги.

КУРАТОРСЬКИЙ ТЕКСТ

Яким є мистецтво в ситуації, коли залізна завіса падає, а свідомості відкривається безмежна кількість ідей і можливостей, недоступних раніше? Ким є справжній/справжня «я» в безкінечному та хаотичному карнавалі образів і нових медіа? Чи зможе відокремлення себе від цього потоку та розрив із колишнім «центром» сприяти пошуку власної ідентичності? Можливо, з наявною реальністю слід взаємодіяти через гру, в підсумку якої ніхто і не виграє, і не програє. На цьому полі є тільки людина, яка, випробовуючи дійсність, намагається її осмислити і таким чином зрозуміти, як діяти: намагатися вирватися з неї чи, навпаки, послідовно рухатися за її течією. З іншого боку, є сама дійсність, яка натомість перевіряє особистість, створюючи різноманітні моменти (спів)буття.

Основою другої частини проєкту «Практики розпізнавання» є одеська виставкова тріада 1995-1996 рр.: «Синдром Кандинського» (1995 р.; Одеський історико-краєзнавчий музей), «Кабінет доктора Франкенштейна. Неохимеризм» (1995 р.; Будинок вчених) та «Фантом-опера» (1996 р.; Театр ляльок і Мала сцена Театру опери та балету). Основний напрямок дискусії був заданий у першій виставці, що через синдром Кандинського-Клерамбо критично дивилась на суспільне перенасичення образами та намагалась «поставити суспільству діагнози». Дві наступні виставки підхоплюють цю тему, продовжуючи ставити важливі питання про крихкість тілесного та вразливість свідомості.

Розмірковуючи про ці виставки, доволі легко зачепитись за мотив психоделіки. Однак не менш істотною для них є химерність, яка пізніше була окреслена ємким поняттям «неохимеризм». Хоч цей термін чітко використовується лише у другій виставці, насправді він є ключем до розуміння всієї тріади. Михайло Рашковецький, співкуратор усіх трьох виставок, каже про неохимеризм як про «плідність поєднуваного та непоєднуваного». Таке визначення підтверджується як архівною документацією експозицій, так і живими спогадами учасників і учасниць. Кожна з виставок тріади була певною унікальною ситуацією, в яку кураторська група (Олександр Ройтбурд, Михайло Рашковецький та Олена Михайловська), митці та мисткині, а також близьке їм мистецьке середовище входили та взаємодіяли. Кожен проєкт ставав викликом, що призводив до постійних змін чинних правил гри і віднаходження нових. Так, аби виправдати грантові вимоги, ксерокс для бухгалтерських потреб ставав провідним елементом інсталяції, кухня в одеському Будинку вчених перетворювалась на виставковий простір, а стеля театру завішувалась банерами зі значущими філософськими питаннями. Чим далі тривала гра, тим гострішою ставала внутрішня дискусія між її учасниками і учасницями. Фактично, «Фантом-опера» стає межею, від якої надалі розпочинаються пошуки нових підходів і сенсів.

Цього разу до простору Малої Галереї та проєкту «Практики розпізнавання» були запрошені митці і мисткині, пов’язані з Одесою. Їхньою концептуальною метою стало осмислення цих мистецьких ситуації з притаманною для цього міста чутливістю, як про це згадувала Олена Михайловська в інтерв’ю Уті Кільтер. Разом із Лукою Басовим, Васею Дмитриком, Дашею Чечушковою та Саною Шахмурадовою Танською кураторська група продовжує віднаходити зв’язки між знаковими українськими виставками 90-тих та сучасністю, говорячи про послідовність часу та історії, абсурдність реальності, співбуття та співтворення, монструозність, а також великі та маленькі питання, які продовжують нас турбувати.