Юрій Болса. За прозорою завісою
Лабораторія сучасного мистецтва «Мала Галерея Мистецького арсеналу» представляє персональну виставку Юрія Болси «За прозорою завісою».
Виставка сучасного українського митця фокусується на самотності та чутливості до всього, що стосується змін у житті. Ці почуття роблять нас вразливими, загострюють чуттєвість до подій, розмов і будь-яких знаків, які мотивують продовжувати рух вперед.
Виставка відкриється у Малій Галереї Мистецького арсеналу (вул. Лаврська, 10) 4 липня о 12.00 і триватиме до 28 липня 2024 року.
Юрій Болса народився 6 травня 1997 року в місті Червоноград на Львівщині. Закінчив Вище професійне училище №11 м. Червоноград за спеціальністю оператор комп’ютерного набору і верстки (2015). Художня практика почалась із самовільного заточення у квартирі, яке тривало 6 років. Тому автор працює з особистими сюжетами, в яких домінують самотність, саморуйнація і дослідження навколишнього соціуму через призму відчуженості. Після переїзду в Київ став більше працювати з соціально-політичними проблемами, які перегукуються з його травмами. Основним напрямом є тема руйнації та змін, які призводять до появи чогось нового.
Графік роботи:
середа — неділя, з 12:00 до 19:00
Вхід вільний
! Ми турбуємося про безпеку кожного, тому в разі оголошення повітряної тривоги виставка зачиняється. На цей час ви можете пройти в найближче укриття. Виставка почне працювати після закінчення повітряної тривоги.
Кураторський текст
Персональна виставка Юрія Болси фокусується на самотності та чутливості до всього, що стосується змін у житті. Це почуття робить нас вразливими, загострює чуттєвість як до подій, розмов, ситуацій і будь-яких знаків, які мотивують продовжувати рух вперед, так і до того, що, несучи загрозу, провокує залишитися в безпечних умовах.
До цих роздумів художника підштовхнув переїзд з рідного міста Червоноград на Львівщині до Києва. За два тижні у новому місті на додачу до стану загальної тривоги художник переніс запалення апендициту, що тільки погіршило його неспокій. Сильний біль і страх супроводжували Юрія під час перебування у злиденній клініці, пробуджуючи у ньому думки, що все ж не варто було переїжджати з Червонограда. Після лікарні він не зміг повернутися до квартири, адже його сусідка захворіла на коронавірус. Тож художник мусив спеціально винайняти інше житло ще на два тижні і провести там тривалий час на самоті з постійним болем і внутрішніми сумнівами щодо рішення про свій переїзд. Не маючи змоги ходити в майстерню через стан свого здоров’я, Юрій намагався малювати у квартирі. Це нагадало йому життя в Червонограді, де він так само малював картини вдома на самоті — тільки тепер до психологічних болів додавались фізичні.
Самотність стала постійною супутницею митця у Києві, а думки про правильність рішення переїхати ставали дедалі більш гнітючими. Навіть серед людей у натовпі він відчував себе загубленим і чужим, а звичні соціальні зв'язки сприймалися як виклик. Як розповідає Юрій, велике місто повинно було би вгамувати самоту, але насправді та лише поглибилася.