Катерина Покора. Повільна вода
Катерина Покора
Повільна вода
09.04.2026 — 03.05.2026
АВТОРСЬКИЙ ТЕКСТ
Початок серпня. Я повертаюся додому.
Повернення щоразу супроводжується традиційною поїздкою до води. Чим довша відсутність, тим сильніше бажання побачити воду у всій її ширині — вода стає маркером дому. Приблизно за 20 кілометрів від нашого дому розташоване Кременчуцьке «море», збудоване на Дніпрі в 1960-х роках. В серпні його запах відчутно вже за 19 км: сірчастий і трав’янистий, жодного натяку на солоність. Приїхати сюди в серпні — означає зустріти «море» в його справжньому розквіті. Хвилі прибивають до берега зелену масу густої води, залишаючи на піску лінії, немов розчин зеленки на ушкодженій шкірі.
Люблю відстежувати випадковість, що привела мене сюди. Хто був в тій випадковості? Що було знайдено поміж? Скільки випадковостей відбулося водночас? Всі історії і розповіді так тісно сплетені. Історії, на які одного разу пощастило звернути увагу, все ще тривають під ногами, під водою. Здається, їх всіх тримає ландшафт. І ця історія, як і багато інших, почалася з повернення до того самого пейзажу. Вода — те, що було поміж всіх історій, медіум, що їх переповідав один одному.
Це все ще той самий пейзаж.
Через свою мистецьку практику я досліджую «виражальну технічність матерії»* — спосіб, яким нелюдський свідок промовляє про порушення через представлення та виробництво доказів. Можливо, бажання дивитись на щось менше, значно менше за здатність ока розгледіти — це зміна, вихована за останні роки. Увага до будь-якого прояву життя. Це наштовхує на роздуми про роль людини в цих процесах.
Повертаючись до ландшафту переді мною, я прагну розглянути його трансформації. Процеси розпаду й перетворення, які вже відбулися або тривають, залишаючись непоміченими. Мені цікаві історія, причини і маркери, що дозволяють впізнати масштаби й характер цих змін. Погляд на пошкодження — це не лише акт спостереження, а й пошук розуміння: що саме мусить бути дестабілізоване, зруйноване або трансформоване далі, аби уможливити справжнє загоєння. Образ «пошкодженого ландшафту» викликає уявлення про спустошену, зруйновану землю, де немає місця для живого — апокаліптичну сцену в її теперішньому моменті. Ландшафт переді мною — спокійний, нерухомий; рівна поверхня води зливається з небом (притаманно для «моря»). Проте пошкодження відчутне під водою, помітне крізь коливання рівня води. Воно залишає яскраві зелені сліди на піску. Цей колір нагадує про відхилення від норми — загоєння, яке не відбулось.
*Сьюзен Шуплі, «Матеріальний свідок: медіа, судова експертиза, докази», 1994
Куратор проєкту: Ілля Туригін
Катерина Покора — мультидисциплінарна художниця з Кременчука, що нині живе і працює у Львові. У своїй практиці вона досліджує взаємовідносини людини з навколишнім середовищем, фокусуючись на їхній взаємозалежності та вразливості. Художниця розглядає ландшафт як репрезентативну форму, що виявляє приховані в ньому соціальні відносини. Її практика проблематизує антропоцентричну оптику — спосіб бачення, у якому ландшафти та екосистеми постають не як автономні світи, а як ресурси, придатні для використання та експлуатації. Через свої роботи вона прагне окреслити можливості співіснування, що ґрунтується на усвідомленні нерозривної залученості людини до тканини живого. Працює з різними медіа, зокрема інсталяцією, об’єктом, фотографією та графікою.
Виставка «Катерина Покора. Повільна вода» триватиме по 3 травня 2026
У день відкриття виставка працюватиме до 21:00
Адреса: Мала Галерея Мистецького арсеналу (вул. Івана Мазепи, 28, Київ)
Графік роботи: середа–неділя, 12:00–19:00
Вхід вільний
❗ Ми турбуємося про безпеку кожного та кожної, тому в разі оголошення повітряної тривоги виставка зачиняється. На цей час ви можете пройти в найближче укриття. Мала Галерея відновить свою роботу після закінчення повітряної тривоги.