Апофеоз

Олександр Дубовик (нар. 1931, Київ) — український живописець, графік і монументаліст, автор мозаїк і вітражів. Син українського поета Михайла Дубовика, члена спілки письменників «Плуг», розстріляного в 1941 році за звинуваченням у контрреволюційній діяльності.

Представник неофіційного мистецтва радянської доби. У 1957 році закінчив Київський художній інститут за спеціальністю «живопис», де навчався у С. Григор’єва, Г. Титова та М. Хмелька. Потім, з 1962 до 1965 року навчався в аспірантурі творчих майстерень Академії мистецтв СРСР у Києві під керівництвом Сергія Григор’єва. Його ранні роботи тяжіли до стилістики суворого стилю 1960-х років. У 1966 році пише «Букет», який, порівняно з однойменною роботою попереднього року, набуває форми знака, що посяде провідне місце в образно-семантичній структурі філософії майстра. А в автопортреті наступного, 1967-го, традиційна образотворча мова поступається місцем універсальній — позачасовій, знаковій. У 1970-х роках художник розробляє власну образно-пластичну систему живопису, в якій поєднано інтерпретації супрематизму, пізнього кубізму, геометричних абстракцій, традиції іконопису та авангарду 1920-х років, знаходить фундаментальну композиційну схему, що стане стрижнем більшості його картин. Сам автор феномен свого нефігуративного живопису визначив терміном «сугестивний реалізм».

Виразна еволюція творчості призвела до конфлікту з чиновниками Спілки художників, внаслідок чого роботи Дубовика майже два десятиліття не з’являтимуться на виставках. У 1980-х роках Олександр Дубовик виконує низку монументально-декоративних робіт в Україні та за її межами, створює серії гуашевих робіт, які тематично продовжують ряд, реалізований в олії, повертається до активної виставкової діяльності. На початку 2000-х декларує новий — постмодерністський етап своєї творчості. У 2008 році створює власні малярські маніфести — «Чорний букет» і «Червоний букет», де знак-символ утримується в білій площині полотна колом, що уособлює духовний світ, і трикутником — символом людини. В останні роки ідея «Букету» переростає у певну концепцію, яка втілюється автором у візуальному ряді нових творів і в розлогих текстах. «Білий Букет», — говорить Олександр Дубовик, — потужний символ, що об’єднує в собі за принципом сполучення багато предметних рядів, епох, стилів, умовностей і психологічних установок, як рівноправна складова багатьох реальностей у багатьох вимірах».

За визначенням відомого французького історика мистецтва Жана-Клода Маркаде, творчість Дубовика належить до абстрактно-символічної течії, що витворює індивідуальний словник знаків, ієрогліфів, піктограм та ідеограм і втілює їх то в архітектурних побудовах, то в музичних варіаціях, то в поетичних притчах. У цій площині мистецтво Дубовика за синтетичним об’єднанням у ньому ритмів різних видів мистецтва дуже близьке до Gesamtkunstwerk (термін німецького філософа, теолога Карла Фрiдріха Трандорффа, що означає cинтез різноманітних мистецтв і мистецтв з наукою, філософією та релігією). Художник дарує кожному з нас світове цвітіння чарівного сакрального церемоніалу.

Фото: Олександр Попенко © ДП НКММК «Мистецький арсенал»