НАУКОВА ЕКСПЕРТНА РАДА

СКЛАД  НАУКОВОЇ  ЕКСПЕРТНОЇ  РАДИ ПРИ НКММК “МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ”

Голова: Попович Мирослав Володимирович, академік НАН України, директор Інституту філософії ім. Г.Сковороди НАН України

Співголова: Яковенко Наталія Миколаївна, доктор історичних наук, завідуючий кафедри історії Києво-Могилянської академії

Члени наукової експертної ради:

  • Гліб Юрієвич Івакін, доктор історичних наук, заступник директора Інституту археології НАН України
  • Горбачов Дмитро Омелянович, кандидат мистецтвознавства
  • Єрмолаєв Андрій Васильович, директор Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України
  • Ілько Михайло, мистецтвознавець
  • Козак Назар, візантолог
  • Кравченко Володимир Васильович, доктор історичних наук, професор Харківського національного університету
  • Лупацій Володимир Степанович, кандидат соціологічних наук, виконавчий директор центру соціальних досліджень «Софія»
  • Міляєва Людмила Семенівна, доктор  мистецтвознавства, професор
  • Рубан Валентина Василівна,  доктор мистецтвознавства, головний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України
  • Скиба Микола, музеєзнавець
  • Скочиляс Ігор Ярославович, доктор історичних наук, декан гуманітарного ф-ту Українського Католицького університету
  • Сусак Віта Володимірівна, мистецтвознавець
  • Федорук Олександр Касянович, доктор мистецтвознавства, професор
  • Шаповал Юрій Іванович, доктор історичних наук, звідувач відділу Інституту етнополітології НАН України
  • Шумилович Богдан, історик мистецтва

 

Експертні висновки

“Україна в дзеркалі мистецтва: з глибини тисячоліть до сьогодення”

І. Яку ідею ми представляємо

В основу музейної експозиції пропонується покласти концептуальне розуміння української культури як діалогічного поля поступового переплавлення питомих та засвоєних зовні ознак у зрілі національні форми, наділені власною ідентичністю й самодостатнім мистецьким змістом. Така ідея відповідає специфіці території України, що в силу свого географічного місцеположення на стику кількох цивілізаційних просторів (Сходу й Заходу, Півночі та Півдня) з прадавніх часів являла собою місце зустрічі та взаємопроникнення різних культурних традицій, які органічно адаптувалися до суто українського світобачення та художнього освоєння дійсності.

Така концепція передбачає:

  • включення до поняття “українська культура” усіх культур, які історично побутували на українській території;
  • розуміння культури як цілісного комплексу матеріальних, духовних та мистецьких вартостей, притаманних певному історичному періодові;
  • хронологічне членування розвитку мистецтва не за періодизацією політичної історії, а за послідовністю культурно-історичних періодів, зміна яких знаходила прояв у модифікації світогляду, а отже – й у щораз нових культурних запитах, мистецьких стилях, напрямах художнього пошуку тощо.

Цьому концептуальному баченню відповідає організація експозиції за такими часовими відрізками:

І. Прадавні культури на території України;

ІІ. Степові цивілізації (кімерійці, скіфи, сармати, гуни);

ІІ. Греко-римська антична цивілізація та західні протоетноси на території України (ґоти й кельти);

ІІІ. Київська Русь та її спадщина: від слов’янського й варязького язичництва до східнохристиянської культури візантійського родоводу (Х – ХІV ст.);

ІV. Від Київської Русі до Русі-України: початок взаємопроникнення візантійської і латинської культурних традицій (ХV ст.);

V. Українські версії європейських Ренесансу та Бароко в шляхетській і козацькій Україні (ХVІ – ХVІІІ ст.);

VІ. Століття модернізації: пошуки власного обличчя у синтезі загальноєвропейських імпульсів та національної традиції (ХІХ ст.);

VІІ. Український модерн та український авангард: маніфестація української ідеї (початок ХХ ст. – 1920-ті рр.);

VІІІ. Доба соцреалізму: підпорядкування та внутрішній протест (конформізм і нонконформізм в українському мистецтві середини – другої половини ХХ ст.);

ІХ. Сучасне українське мистецтво: свобода багатоголосся.

ІІ. Що ми хочемо донести

1)    Сприйняття української мистецької спадщини як спільного творчого набутку багатьох поколінь людей різних етносів, що мешкали територію України;

2)    Усвідомлення унікальності та неповторності культурно-мистецької спадщини України на палітрі культурних спадщин різних народів світу;

3)    Прищеплення патріотичної гордості за власну країну, де з прадавніх часів до сьогодні не переривалася тяглість культурної традиції та в ході переплавлення найрізноманітніших цивілізаційних допливів формувалася неповторна самобутність власного мистецького обличчя;

4)    Розуміння генетичної пов’язаності української мистецької традиції з європейськими коренями культури, що виводять свій спільний початок від греко-римської античної спадщини.

ІІІ. Які запитання ставимо глядачеві

1)    Які цивілізації залишили свій слід на  території України в прадавні часи? Що з тодішнього набутку українська культура подарувала європейському світові?

2)    Що лягло в основу української мистецької традиції східнохристиянського родоводу? Що підштовхнуло до формування її відмінного обличчя порівняно з рештою культур країн “грецької” християнської орбіти?

3)    У яких ознаках знайшла прояв відкритість до діалогу з “латинським” Заходом у добу великих європейських культурних епох – Ренесансу й Бароко?

4)      Що привніс в українську мистецьку традицію козацький струмінь?

5)    Яких проявів набувало співіснування / зіткнення національної традиції з європейськими мистецькими пошуками впродовж ХІХ-го “століття модернізації”?

6)    Які візуальні прикмети “власного голосу” подарував українській культурі вітчизняний модерн та авангард?

7)    Чи було “суцільно німим” українське радянське мистецтво у лещатах соцреалізму? У чому знаходили прояв ознаки нонконформізу українських митців середини-другої половини ХХ ст.?

8)    Які прикмети творчого багатоголосся та естетичного плюралізму є характерними для сучасного українського образотворчого мистецтва?

ІV. На який результат очікуємо

  • Формування цілісного культурного та гуманітарного простору України шляхом прищеплення патріотичної гордості за спільну мистецьку спадщину;
  • Утвердження у суспільній свідомості сприйняття багатовікових культурно-мистецьких досягнень як  свідчення великого творчого потенціалу й життєвої креативності, а отже – й віри в успішне майбутнє України;
  • Прищеплення поваги до виховних цінностей – моральних, духовних та естетичних,  які несе в собі мистецтво;
  • Підвищення загальноосвітнього рівня відвідувачів музею завдяки ознайомленню з кращими зразками української мистецької спадщини;
  • Розширення світоглядних горизонтів завдяки запропонованій музейною експозицією віртуальній подорожі по тисячоліттях, яка підштовхує до зіставлення побаченого й формулювання власних суджень про нього.