24 травня — 31 липня 2012

НАЙКРАЩІ ЧАСИ, НАЙГІРШІ ЧАСИ – ВІДРОДЖЕННЯ ТА АПОКАЛІПСИС У СУЧАСНОМУ МИСТЕЦТВІ
Виставка про мистецтво та життя в сьогоднішньому світі

Наслідуючи перші рядки уславленого роману Чарльза Діккенса «Повість про два міста» (1859), події якого відбуваються під час Французької революції, ця виставка зробила стрибок у сьогодення, щоб осмислити, яким чином сучасне мистецтво та естетика використовують минуле для відображення майбутнього.

Ідеали прав та свобод людини, що розвивались у Європі протягом епохи Просвітництва у 18 столітті, знайшли свій перший політичний прояв в Американській та Французькій революціях. Поєднуючи ідеологію та дію, вони викликали тривалу хвилю національних повстань, що і далі впливають на світ. Але, попри добрі наміри, «права людини» обмежуються і кожна революція містить у власному осерді як найгірше, так і найкраще з людської думки та дії. Виставка рефлексувала стосовно утопічних мрій про рівність, свободу та безпеку, що неабияк сповнюють наше життя сьогодні, та їхніх протилежностей: терору, нерівності, війни. Саме ці руйнівні сили людини та природи унеможливлюють більш досконале існування.

В одному сенсі, «найкраще» та «найгірше» можна розуміти як протилежності, як частину раціональної, матеріалістичної діалектики Заходу, у якій буття залежить водночас від вибору та обставин. Однак, в іншому сенсі, «найкраще» та «найгірше» є частинами одного циклічного руху, в якому неконтрольовані, на перший погляд, сили руйнують найпрекрасніші мрії, черв індивідуальної жадоби знищує колективний баланс, але зелені паростки надії пробиваються із найстерильнішої пустки. У «найгіршому» спочиває спокута, а «найкраще» – це ілюзія, що зазвичай виношує насіння власної деструкції. Такий підхід можна відшукати у багатьох аспектах думки Сходу.

Київ – місце, де розгорнулась виставка – історичне слов’янське місто та серце держави, розташоване на історичних роздоріжжях торгівлі та міграції між Сходом, Заходом, Північчю та Півднем. Київська держава в ІХ ст. прийняла вікінгів з Півночі, посиливши свою міжнародну вагу. У різні часи гуни, хазари, монголи, печеніги, скіфи, татари та багато інших кочових народів, що походили зі Сходу, перетинали цю землю і часом оселялися на ній. Діаспорну євразійську спадщину великої землі було відображено у низці робіт для цієї виставки, де презентуються художники з України та держав колишнього СНД поряд із авторами з Півночі, Півдня, Заходу, а особливо – Сходу.

Поряд із відображенням історії та генеалогії регіону, цей підхід апелює до нещодавніх катаклізмів у рівновазі багатства та влади, коли змішана спадщина європейського Просвітництва підлягає оскарженню. Криза соціалізму та ідеї публічного простору в цілому, пригоди Альянсу в Затоці та Афганістані, корпоративна жадоба та віртуальний занепад капіталізму, Жасминові революції у Північній Африці прозоро викрили, як оскаржену гегемонію Заходу фатально компрометує її власний непросвітлений особистий інтерес. Сьогодні світова бідність сягає рекордних рівнів, попри наявність ресурсів для поліпшення ситуації. Грабування довкілля триває, і це безперечно руйнує наше майбутнє. Ідеали свободи, демократії та прав людини цинічно вважаються придатками влади – товарами, що скупо розподіляються, ніби гуманітарна допомога, поширюючи на своєму шляху тишу та покірність. Виникає єдина схема: багаті стають багатшими, і ніхто не хоче ні від чого відмовлятися. Але серед цього шаленого виру аж ніяк не зрозуміло, чи є можливість відшукати якісь прийнятні альтернативи.

Інтелект, інтуїцію та людяність художників, що створили роботи для виставки, спрямовано не на вирішення цих питань – вони, радше, надихають своїм прикладом. Критичні, сардонічні, часом гумористичні чи іконоборчі погляди на світ цих авторів, їхня спроможність думати і бачити поза межами, які ми часом добровільно самі собі створюємо, їхня ясність та відданість істині мистецтва надають нам енергії для руху вперед – аби тонко засвідчити та оцінити причини й наслідки життя, що насправді і є джерелом мистецтва.
І це необхідна прелюдія до дії.

Виставка складалась з робіт близько ста митців, її буде організовано довкола чотирьох основних ідей
–    Невтомний Дух
Погляд на спосіб, у який ми отримаємо силу від вірувань, міфів та концептів всесвіту, непідвладних матеріальним потребам.
–    В Ім’я Порядку
Дослідження того, як під прикриттям раціонального влада намагається домінувати над культурою через утворення меркантильних ієрархій.
–    Плоть
За центральну тему взято людське тіло, його апетити, бажання та обмеження.
–    Неспокійний Сон
Зосередження на нічних жахах та передчуттях катастрофи, без яких ми не мали б можливості змінюватися.

ІНШІ СКЛАДОВІ БІЄНАЛЕ

СПЕЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ – ПОДВІЙНА ГРА
Куратор спеціальної програми – заступник генерального директора Мистецького Арсеналу Олександр Соловйов
З польського боку, проект координував директор Центру сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» (Варшава, Польща) – Фабіо Кавалуччі.
Даний проект є унікальною можливістю для художників, кураторів і критиків з обох країн зустрітися, провести дискусії, знайти точки дотику та позначити зони ідентичності, відмінності та спорідненості. Це надзвичайно важливо, адже, незважаючи на той факт, що обидві країни мають спільний кордон і розділяють частину спільної історії, існує брак взаємних знань про культуру та мистецтво обох країн. Цей проект можна розглядати як своєрідний тест локальної культурної ситуації у контексті глобалістичного світу.

ДИСКУСІЙНА ПЛАТФОРМА – МИСТЕЦТВО ПІСЛЯ КІНЦЯ СВІТУ
Куратор: Катерина Дьоготь
Мистецтво давно призвичаїлося до ідеї про свій кінець, але що робити мистецтву, коли настає кінець світу?
Популярна фантазія на тему ніби кінець світу настане 2012 року набуло тепер неочікуваного політичного значення. Учасникам платформи було запропоновано уявити та описати наш спільний світ «після кінця світу», з особливою увагою до ролі мистецтва у ньому». Чому б не чекати «кінця світу», а розпочати винаходити  новий світ, який має прийти на зміну нинішньому апокаліпсису?
У підсумковій книзі «Мистецтво після кінця світу» було також вміщено художні роботи Лучезара Бояджієва, Олександра Бурлаки, Олександра Володарського, Дори Гарсія, Дана Пержовскі, Андреаса Сікмана, Роя Розена, Номеди і Гедімінаса Урбонасів.

ПРОЕКТ – ПРАДАВНІ ФОРМИ: АКТУАЛЬНИЙ ПОГЛЯД  
До відкриття ARSENALE 2012 на території Мистецького Арсеналу уздовж колишніх укріплень-валів Старої Печерської фортеці, в історичному ландшафті, було установлено близько сотні кам’яних баб, що належать до збірок низки музеїв. Домінантою проекту є експозиція автентичних музейних пам’яток – архаїчних скульптур, що датуються третім тисячоліттям до н.е. – 12 століттям. Вони належать до давніх кочових цивілізацій, що існували на території нинішньої України. Колись ці ідоли мали сакральне значення, а з часом перетворилися на справжні мистецькі шедеври. Проект є спробою простежити вплив архаїчних традицій на розвиток мистецтва у більш пізній час, аж до сьогодення.

ПАРАЛЕЛЬНА ПРОГРАМА
Паралельна програма бієнале включає культурні та мистецькі події, що проводяться водночас із основним проектом ARSENALE 2012 за ініціативи ряду мистецьких інституцій України.

ОСВІТНЯ ПРОГРАМА
Освітня програма Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва включала декілька основних компонентів і була призначена для різних аудиторій – від професіоналів у сфері мистецтва до дітей. До початку бієнале і протягом усього часу її проведення проходили різноманітні заходи освітнього характеру: лекції, майстер-класи, презентації, зустрічі з художниками, кураторами та арт-критиками. Планується спеціальна програма кіно- та відеопоказів.