ЛІТЕРАТУРА МІЖ КАТАСТРОФОЮ І НЕНАВИСТЮКнижковий Арсенал

ЛІТЕРАТУРА МІЖ КАТАСТРОФОЮ І НЕНАВИСТЮ

Література від початку має справу з екстремальними – тобто живими, найважливішими – емоціями та станами (суто людськими і культурно-цивілізаційними), намагаючись їх проговорити й осмислити. Є думка, що «велика» (етапна і непроминальна) література лише так і постає – з найрізноманітніших розломів і розколів: коли і суспільство, і людина як така опиняється в ситуації «оголених нервів», коли норми і конвенції руйнуються буквально на очах. І нормою починає бути щось цілком протилежне. Численні катастрофи можуть досягати піку – кристалізуватися –  в одній Катастфорі (Шоа), хоча це слово з великої букви справедливо достосовувати і до Чорнобиля, 30-а річниця якого припадає на цю весну. Про способи літературної роботи з такими досвідами і буде йтися у нашій програмі.

Катастрофа – суспільна і цілком приватна – неуникно породжує пропорційні своєму масштабу реакції, де серед перших – ненависть. А ненависть – навіть поза риторикою державної пропаганди – часто призводить до катастрофи. Ненависть (і заразом катастрофа) як дискурс, як текстова емоція, як романна ідея і навіть як цілком конкретне рецептивне тло: український романтизм, корпус написаного про Другу світову, «чорнобильська література», історія довкола «Сатанинських віршів» Салмана Рушді, які мають бути представлені на цьогорічному Арсеналі. Події цієї програми зосередяться довкола того, як література докладає усіх зусиль, аби антропологічне перевести у площину культурного, аби безодні перестали німувати, заглушуючи своїм мовчанням усе довкола.  Хоча, з іншого боку, – література і сама часто постає безпосереднім результатом таких подій, унаочнюючи катастрофи, абсорбуючи-розпалюючи ненависть. Тому – так: Катастрофа, Ненависть і Література. І такий порядок слів тут достоту умовний.