КРИТИКУЮЧИ КРИТИКУКнижковий Арсенал

КРИТИКУЮЧИ КРИТИКУ

Літературна критика давно перестала бути «служницею за столом» власне літератури, досягнувши статусу окремого жанру і повноцінного культурного явища. Зводити її функції до суто утилітарних відповідей на прагматичні – «кого читати» і «задля чого це робити» – питання видається неможливим. А втім, сучасність фонтанує парадоксами і цікавими перверсіями, не оминаючи й літкритику: з одного боку, продовжує жити думка, що яка література – така, отже, й критика (і тоді справи кепські), та з іншого, вже постала і окреслилась літературна критика «нового типу», умовно кажучи – глянцево-таблоїдна. На наших очах відбувся злам, перехід у нову якість – і не хочеться залишати це поза увагою.

У програмі мова піде про сучасні форми побутування літературної критики, «шляхи відступу» з колись міцно утримуваних позицій і неочевидні переваги існування саме тут і зараз. Новий вихід до широкої публіки чи відхід у напівпрофесійне гетто? Колаборація з «розумним старшим братом», літературознавством, а чи максимальне від нього дистанціювання і закорінення в блогосфері як такій – що гірше? Написання історії української літкритики – забаганка чи першорядна необхідність? І взагалі: українська літкритика – дзеркало української літератури, а чи там відображається щось геть інше? Радянський літературний спадок, масліт, формування національного літературного канону: сучасна українська літкритика як специфічна фільтраційна оптика в облозі серйозних тем і проблем, які годі вирішити, переклавши всю відповідальність «на старших» – на історію й теорію літератури.