
|
|
КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ТА МУЗЕЙНИЙ КОМПЛЕКС
«МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ»
Від середини травня в «Мистецькому арсеналі» відбулися значні зміни. Гендиректором
центру — призначено Наталію ЗАБОЛОТНУ, яка до того протягом шести
років обіймала посаду директора «Українського дому». «Арсенал» є чи не найбільшим
виставковим центром Європи і водночас — одним із наймасштабніших будівельних
майданчиків країни. Очолити такий гігант для тендітної молодої жінки — неабияке випробування.
Про те, як удається справлятися з навантаженнями, а також про далекоглядні
плани на перетворення «Арсеналу» в найпотужніший осередок мистецького
життя країни, Наталія Заболотна розказала шеф-редакторові ART UKRAINE
Алісі Ложкіній.
- Ви довгий час були директором «Українського
дому». Наскільки складно тепер адаптуватися на новому місці роботи?
— В «Українському домі» я
працювала, і правда, доволі довго, і за цей час він встиг стати для мене
домом у буквальному розумінні. Останні роки виявилися напруженими, адже ми
постійно виступали з різноманітними ініціативами, переважно мистецького
плану. Ми були
першими, і наразі єдиними, ініціаторами проведення в Україні мистецького
ярмарку, який отримав назву «Арт-Київ». Згодом ми почали регулярно
проводити Антикварний та Скульптурний салони. Зрозумівши, що актуальне та
більш традиційне мистецтво потребують окремого ставлення, ми розділили «Арт-Київ»
на дві окремі великі події — ярмарок сучасного мистецтва «Арт-Київ
contemporary» та FINE ART UKRAINE. Тобто розпочатих справ було
чимало, і я сподіваюся, що в «Арсеналі» життя вируватиме ще
активніше.
— Ви, здається, вже співпрацювали з «Арсеналом» у спільних проектах…
— Я люблю жартувати, що
«Арсенал» ходив за мною, як привид, іще з минулого літа. Тоді мені
довірили зробити символічне відкриття «Арсеналу», яке, з ініціативи
президента України Віктора Ющенка, було приурочене до Дня Незалежності. У
виставці De Profundis ми спробували дослідити еволюцію вітчизняної
пластики — від її архаїчних витоків до наших днів. Проект був нелегким у
реалізації, проте в цілому я ним дуже задоволена. Адже нам пощастило
познайомити глядачів із геніальними зразками вітчизняного мистецтва — від
моїх улюблениць скіфських «баб», робіт Іоанна Пінзеля, до авангардиста
Архипенка та цілої плеяди сучасних майстрів, у чию творчість я справді
абсолютно закохана. Однак для якихось глибоких роздумів про те, «важко чи
легко» в наше життя входять зміни, я банально не маю часу. «Арсенал» — це
величезний комплекс, величезне будівництво, наша мета — музейний центр
найсучаснішого ґатунку.
— Донедавна в суспільстві побутувала думка, що в «Арсеналі» буде облаштовано
щось на зразок «українського Лувру». Така концепція звучить дуже яскраво,
але важко зрозуміти, який саме зміст ми маємо вкладати в це поняття…
— Ну, ідея про «український
Лувр»справді красиво звучить, але, по суті, на сьогодні видається доволі
утопічною. Адже такі масштабні інституції, як Лувр чи, наприклад, пітерський
Ермітаж, — це продукт зовсім іншої епохи, та й наповнювалися вони не за один
день, і навіть не за одне сторіччя. Наразі в «Арсеналі» немає власної колекції,
а заповнювати простір «вершками» з регіональних музеїв мені здається
просто негуманним. Особисто я бачу майбутній «Арсенал» не як
музей-експропріатор, а як мобільну сучасну мистецьку інституцію, що глибоко
вшановує минувшину, але обличчям звернена до майбутнього. Для цього ми
плануємо вже найближчим часом розпочати цілу низку проектів. Велика
частина майбутнього «Арсеналу» — це історична ретроспектива. Але й тут
хочеться відійти від архаїчних музейних стандартів ХІХ століття, що,
на жаль, і досі доволі розповсюджені в нашій країні. Наша історична експозиція
має бути сучасною, і саме зараз ми з членами моєї музейно-кураторської
групи вивчаємо досвід провідних музеїв світу. Ми хочемо зрозуміти, як нам
зацікавити нашою історією молодь, широкі прошарки населення. І я вірю, що це
цілком реально зробити, адже в сучасному світі дуже важливо, якою мовою ти
говориш із глядачем. Ми з нашим глядачем хочемо говорити сучасною мовою.
— Але, я так розумію, «Мистецький арсенал» орієнтуватиметься не лише на
історію — велику частину центру займатимуть різноманітні проекти, присвячені
сучасному мистецтву. Яка концепція цього напрямку?
— «Мистецький арсенал» має
стати одним із найбільших у Європі музейно-виставкових центрів. Ми
орієнтуємося на європейський досвід, який вимагає від нас будувати не лише
виставкові зали, а справжній «центр», де буде передбачене місце для
електронної бібліотеки, медійного центру, книжкових крамниць, лекторіїв,
зон відпочинку. Одним із важливих напрямків діяльності «Арсеналу» має
стати сучасне мистецтво. А значить, маємо збирати власну колекцію сучасного
мистецтва, підтримувати вітчизняні та міжнародні виставкові
проекти,проекти обміну колекційними творами з провідними арт-центрами світу
і т.д. Ми лише починаємо рухатись у цьому напрямку, але, я впевнена, все вийде,
адже «Мистецький арсенал» — справді унікальне місце і воно має стати
каталізатором процесу, центром культурного життя не лише столиці, а й
регіонів.
— А на кого Ви спираєтесь у втіленні своїх ініціатив?
— Для мене команда — одна з головних
запорук успіху всіх започаткованих у «Арсеналі» ініціатив. Я прекрасно розумію,
що самотужки справитись із таким об’єктом абсолютно нереально. І саме тому збираю
навколо себе висококваліфікованих менеджерів і кураторів, — людей, яким я
довіряю в плані професійної компетенції. Що стосується саме
мистецької частини проекту, розробки концепції, розвитку напрямку «сучасне
мистецтво» і т. ін. — наразі, перш за все, спираюся на думку куратора Олександра
Соловйова, який став моїм заступником із культурно-виставкової діяльності, а
також на думку відомого сучасного українського мистецтвознавця, фахівця з
питань авангарду Дмитра Омеляновича Горбачова. Олександр Соловйов — один із
провідних вітчизняних спеціалістів із сучасного мистецтва, найбільш
компетентний український куратор, наразі він також займається залученням
до проекту найактивніших кураторів, мистецтвознавців і менеджерів, і я
думаю, що з такою командою ми вже найближчим часом почнемо ефективно
працювати, втілювати проекти, на які давно заслуговує «Арсенал», — яскраві
події загальнонаціонального та міжнародного масштабу.
— Ви дуже енергійна жінка, це одразу помітно, але все ж таки, як Вам
удається витримувати такі навантаження? Чи залишається час на особисте життя,
сім’ю?
— Це справді нелегко, але поки
що вдається. У мене двоє маленьких дітей, яких я дуже люблю і яким намагаюся
приділяти максимум уваги. Робота для мене — акумулятор. Працювати з
мистецтвом, а тим паче, з таким проектом як «Арсенал» — для мене велика честь
і
задоволення. Не щодня нам випадає будувати музей. Тому сьогодні це справа
мого життя, і все хочеться робити максимально якісно — і архітектуру, й
експозицію, — щоби потім не боятися гніву нащадків. Я справді хочу зрушити
справи в «Арсеналі», хочу, щоби до нас почали ходити люди, щоб у нас
відбувалися масштабні проекти. Поки що цього «допінгу» достатньо для того, аби
зберігати оптимізм. До того ж, мені доводиться багато подорожувати, а посада
стимулює до спілкування з цікавими й потрібними для справи людьми. Раніше
я дуже часто відвідувала провідні світові музеї — просто туристкою, аби
подивитись експозицію, і дуже шкодую зараз, що тоді не звертала уваги на
такі важливі речі як, наприклад, розташування комунікацій, гідроізоляція,
якість підлог, робота системи клімат-контролю та ін.
Зараз мене всі ці речі
цікавлять не менше, ніж високе мистецтво. А взагалі намагаюся не
пропускати жодної значної світової мистецької події — ярмарку, бієнале
тощо. Скажімо, щойно я повернулася з найбільшого у світі мистецького ярмарку
«Арт-Базель», куди їжджу регулярно. Дуже хочеться застосувати досвід цього
всесвітньо відомого гіганта в проведенні нашого «Арт-Києва». Такі відрядження
вельми
корисні — коли ще побуваєш на званій вечері в Ротшильда чи отримаєш запрошення
на весілля Сімона де Пюрі. Можливо, це звучить дивно, але у світі все
вирішується дружбою, особистим спілкуванням навіть більше, ніж
грошима. Нам потрібно інтегруватися до міжнародної мистецької верхівки й
пропагувати вітчизняне мистецтво на світовій художній сцені. Це буде однією з
цілей «Мистецького арсеналу», і в цьому ми маємо цікавих порадників. До
нас уже сьогодні надходять пропозиції з усього світу — керівники провідних
музеїв хочуть знайомитися, ми розказуємо їм про «Арсенал», і цей прецедент
будівництва в Україні сучасного музею дуже цікавий міжнародній спільноті — і
провідним кураторам сучасного мистецтва, і директорам поважних інституцій.
Днями, наприклад, до нас приїздив провідний латиноамериканський куратор
Віктор Замудіо Тейлор. Він куратор найамбітнішої мексиканської колекції
сучасного мистецтва, яка належить молодому колекціонерові-бізнесмену Еугеніо Лопезу
Алонсо. Ми обговорили участь латиноамериканських гостей у найближчому
«Арт-Києві»…
Саме так, на мій погляд, має
діяти сьогодні така ключова інституція як «Мистецький арсенал»:
інтегруватись у світову мистецьку спільноту, зберігаючи орієнтир на власне, національне, мистецтво.
|
12.08.10 (13:05)У Малій галереї Мистецького арсеналу відбудеться відкриття виставки Миколи Маценка «Ще не...» Ескіз Великого Герба»
14.05.10 (15:49)В ДП "Мистецький арсенал" нове керівництво
30.03.10 (17:30)В Мистецькому арсеналі стартував благодійний проект "Великодня Веселка"
18.02.10 (12:32)Віктор Ющенко підписав указ про створення наглядової ради Мистецького арсеналу
03.02.10 (21:14)Президент України Віктор Ющенко надав культурно-мистецькому та музейному комплексу "Мистецький арсенал" статус національного.
|