КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ТА МУЗЕЙНИЙ КОМПЛЕКС
«МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ»


Від середини травня в «Мистецькому арсеналі» відбулися значні зміни. Гендиректором центру — призначено Наталію ЗАБОЛОТНУ, яка до того протягом шести років обіймала посаду директора «Українського дому». «Арсенал» є чи не найбільшим виставковим центром Європи і водночас — одним із наймасштабніших будівельних майданчиків країни. Очолити такий гігант для тендітної молодої жінки — неабияке випробування. Про те, як удається справлятися з навантаженнями, а також про далекоглядні плани на перетворення «Арсеналу» в найпотужніший осередок мистецького життя країни, Наталія Заболотна розказала шеф-редакторові ART UKRAINE Алісі Ложкіній.

 

- Ви довгий час були директором «Українського дому». Наскільки складно тепер адаптуватися на новому місці роботи?

 

— В «Українському домі» я працювала, і правда, доволі довго, і за цей час він встиг стати для мене домом у буквальному розумінні. Останні роки виявилися напруженими, адже ми постійно виступали з різноманітними ініціативами, переважно мистецького плану. Ми були першими, і наразі єдиними, ініціаторами проведення в Україні мистецького ярмарку, який отримав назву «Арт-Київ». Згодом ми почали регулярно проводити Антикварний та Скульптурний салони. Зрозумівши, що актуальне та більш традиційне мистецтво потребують окремого ставлення, ми розділили «Арт-Київ» на дві окремі великі події — ярмарок сучасного мистецтва «Арт-Київ contemporary» та FINE ART UKRAINE. Тобто розпочатих справ було чимало, і я сподіваюся, що в «Арсеналі» життя вируватиме ще активніше.


 


— Ви, здається, вже співпрацювали з «Арсеналом» у спільних проектах

 

— Я люблю жартувати, що «Арсенал» ходив за мною, як привид, іще з минулого літа. Тоді мені довірили зробити символічне відкриття «Арсеналу», яке, з ініціативи президента України Віктора Ющенка, було приурочене до Дня Незалежності. У виставці De Profundis ми спробували дослідити еволюцію вітчизняної пластики — від її архаїчних витоків до наших днів. Проект був нелегким у реалізації, проте в цілому я ним дуже задоволена. Адже нам пощастило познайомити глядачів із геніальними зразками вітчизняного мистецтва — від моїх улюблениць скіфських «баб», робіт Іоанна Пінзеля, до авангардиста Архипенка та цілої плеяди сучасних майстрів, у чию творчість я справді абсолютно закохана. Однак для якихось глибоких роздумів про те, «важко чи легко» в наше життя входять зміни, я банально не маю часу. «Арсенал» — це величезний комплекс, величезне будівництво, наша мета — музейний центр найсучаснішого ґатунку.

 

— Донедавна в суспільстві побутувала думка, що в «Арсеналі» буде облаштовано щось на зразок «українського Лувру». Така концепція звучить дуже яскраво, але важко зрозуміти, який саме зміст ми маємо вкладати в це поняття…

 

— Ну, ідея про «український Лувр»справді красиво звучить, але, по суті, на сьогодні видається доволі утопічною. Адже такі масштабні інституції, як Лувр чи, наприклад, пітерський Ермітаж, — це продукт зовсім іншої епохи, та й наповнювалися вони не за один день, і навіть не за одне сторіччя. Наразі в «Арсеналі» немає власної колекції, а заповнювати простір «вершками» з регіональних музеїв мені здається просто негуманним. Особисто я бачу майбутній «Арсенал» не як музей-експропріатор, а як мобільну сучасну мистецьку інституцію, що глибоко вшановує минувшину, але обличчям звернена до майбутнього. Для цього ми плануємо вже найближчим часом розпочати цілу низку проектів. Велика частина майбутнього «Арсеналу» — це історична ретроспектива. Але й тут хочеться відійти від архаїчних музейних стандартів ХІХ століття, що, на жаль, і досі доволі розповсюджені в нашій країні. Наша історична експозиція має бути сучасною, і саме зараз ми з членами моєї музейно-кураторської групи вивчаємо досвід провідних музеїв світу. Ми хочемо зрозуміти, як нам зацікавити нашою історією молодь, широкі прошарки населення. І я вірю, що це цілком реально зробити, адже в сучасному світі дуже важливо, якою мовою ти говориш із глядачем. Ми з нашим глядачем хочемо говорити сучасною мовою.

 

— Але, я так розумію, «Мистецький арсенал» орієнтуватиметься не лише на історію — велику частину центру займатимуть різноманітні проекти, присвячені сучасному мистецтву. Яка концепція цього напрямку?

 

— «Мистецький арсенал» має стати одним із найбільших у Європі музейно-виставкових центрів. Ми орієнтуємося на європейський досвід, який вимагає від нас будувати не лише виставкові зали, а справжній «центр», де буде передбачене місце для електронної бібліотеки, медійного центру, книжкових крамниць, лекторіїв, зон відпочинку. Одним із важливих напрямків діяльності «Арсеналу» має стати сучасне мистецтво. А значить, маємо збирати власну колекцію сучасного мистецтва, підтримувати вітчизняні та міжнародні виставкові проекти,проекти обміну колекційними творами з провідними арт-центрами світу і т.д. Ми лише починаємо рухатись у цьому напрямку, але, я впевнена, все вийде, адже «Мистецький арсенал» — справді унікальне місце і воно має стати каталізатором процесу, центром культурного життя не лише столиці, а й регіонів.

 

— А на кого Ви спираєтесь у втіленні своїх ініціатив?

 

— Для мене команда — одна з головних запорук успіху всіх започаткованих у «Арсеналі» ініціатив. Я прекрасно розумію, що самотужки справитись із таким об’єктом абсолютно нереально. І саме тому збираю навколо себе висококваліфікованих менеджерів і кураторів, — людей, яким я довіряю в плані професійної компетенції. Що стосується саме мистецької частини проекту, розробки концепції, розвитку напрямку «сучасне мистецтво» і т. ін. — наразі, перш за все, спираюся на думку куратора Олександра Соловйова, який став моїм заступником із культурно-виставкової діяльності, а також на думку відомого сучасного українського мистецтвознавця, фахівця з питань авангарду Дмитра Омеляновича Горбачова. Олександр Соловйов — один із провідних вітчизняних спеціалістів із сучасного мистецтва, найбільш компетентний український куратор, наразі він також займається залученням до проекту найактивніших кураторів, мистецтвознавців і менеджерів, і я думаю, що з такою командою ми вже найближчим часом почнемо ефективно працювати, втілювати проекти, на які давно заслуговує «Арсенал», — яскраві події загальнонаціонального та міжнародного масштабу.

 

— Ви дуже енергійна жінка, це одразу помітно, але все ж таки, як Вам удається витримувати такі навантаження? Чи залишається час на особисте життя, сім’ю?

 

— Це справді нелегко, але поки що вдається. У мене двоє маленьких дітей, яких я дуже люблю і яким намагаюся приділяти максимум уваги. Робота для мене — акумулятор. Працювати з мистецтвом, а тим паче, з таким проектом як «Арсенал» — для мене велика честь і задоволення. Не щодня нам випадає будувати музей. Тому сьогодні це справа мого життя, і все хочеться робити максимально якісно — і архітектуру, й експозицію, — щоби потім не боятися гніву нащадків. Я справді хочу зрушити справи в «Арсеналі», хочу, щоби до нас почали ходити люди, щоб у нас відбувалися масштабні проекти. Поки що цього «допінгу» достатньо для того, аби зберігати оптимізм. До того ж, мені доводиться багато подорожувати, а посада стимулює до спілкування з цікавими й потрібними для справи людьми. Раніше я дуже часто відвідувала провідні світові музеї — просто туристкою, аби подивитись експозицію, і дуже шкодую зараз, що тоді не звертала уваги на такі важливі речі як, наприклад, розташування комунікацій, гідроізоляція, якість підлог, робота системи клімат-контролю та ін.

 

Зараз мене всі ці речі цікавлять не менше, ніж високе мистецтво. А взагалі намагаюся не пропускати жодної значної світової мистецької події — ярмарку, бієнале тощо. Скажімо, щойно я повернулася з найбільшого у світі мистецького ярмарку «Арт-Базель», куди їжджу регулярно. Дуже хочеться застосувати досвід цього всесвітньо відомого гіганта в проведенні нашого «Арт-Києва». Такі відрядження вельми корисні — коли ще побуваєш на званій вечері в Ротшильда чи отримаєш запрошення на весілля Сімона де Пюрі. Можливо, це звучить дивно, але у світі все вирішується дружбою, особистим спілкуванням навіть більше, ніж грошима. Нам потрібно інтегруватися до міжнародної мистецької верхівки й пропагувати вітчизняне мистецтво на світовій художній сцені. Це буде однією з цілей «Мистецького арсеналу», і в цьому ми маємо цікавих порадників. До нас уже сьогодні надходять пропозиції з усього світу — керівники провідних музеїв хочуть знайомитися, ми розказуємо їм про «Арсенал», і цей прецедент будівництва в Україні сучасного музею дуже цікавий міжнародній спільноті — і провідним кураторам сучасного мистецтва, і директорам поважних інституцій. Днями, наприклад, до нас приїздив провідний латиноамериканський куратор Віктор Замудіо Тейлор. Він куратор найамбітнішої мексиканської колекції сучасного мистецтва, яка належить молодому колекціонерові-бізнесмену Еугеніо Лопезу Алонсо. Ми обговорили участь латиноамериканських гостей у найближчому «Арт-Києві»…

 

Саме так, на мій погляд, має діяти сьогодні така ключова інституція як «Мистецький арсенал»: інтегруватись у світову мистецьку спільноту, зберігаючи орієнтир на власне, національне, мистецтво.